Розділ 3

 Годинник на стіні показував рівно північ, але святкувати Новий Рік ніхто навіть і не збирався. Всі тихенько сиділи на канапі, мовчки втупившись у світлу стіну перед собою, на яку час від часу потрапляли різнокольорові відблиски від святкових прикрас, яких так ніхто й не торкався уже кілька тижнів.

 Марічка також боялася навіть поворухнутися. Не хотілося, щоб через неї прокинулася бабуся. Останнім часом незвична хвороба, яка недавно з’явилася в місті й не оминула їхньої сім’ї, забирала надто багато бабусиної енергії. Завжди життєрадісна жінка тепер слабкіше реагувала на все та їй потрібно було дуже багато відпочивати. Всі сподівалися на краще, але хвороба надто сильно прогресувала.

 Марічка мимоволі ковзнула поглядом по кімнаті. Незвично біла та світла прикраса миттю привернула її увагу. У ній не було абсолютно нічого особливого, якби не одне малесеньке «але». Зараз прикраса нагадувала собою невеличкий мерехтливий екранчик, на якому відображалося відео.

 Дівчина встала й підійшла до неї. Ніхто навіть не помітив цього, батьки були надто поглинуті похмурими роздумами про майбутнє. Але Марічка, напевно, також, бо вона й не побачила, як ноги самі понесли її до екранчика, на якому відображалося все життя дівчини.

 Ось дівчинка катається на своєму першому велосипеді, а поруч стоять рідні, готові в будь-який момент підхопити її, якщо вона почне падати. Все перемкнулося й тепер Марічка бачить, як вона вперше виготовляє прикраси з бабусею. А там далі дівчина вперше ступає на поріг університету, а поруч стоять рідні й підбадьорливо всміхаються. Трішки пізніше вона бачить свій вісімнадцятий день народження та бабусю, яка дарує їй незвичну, але дуже красиву маленьку скриньку та кулон з крихітним ключиком.

 Марічку не цікавило, як таке взагалі могло статися, що прикраса неначе перетворилася на екран смартфона. В неї на думці був лише останній момент з швидкоплинного відео. Вона схопилася з місця та навшпиньки побігла до кімнати. Цього літа бабуся подарувала їй скриньку й сказала, що дівчина згадає про неї у найтяжчий момент. То хіба це не він?

 - Час настав,- тихенько прошепотіла Марічка, беручи скриньку з шухляди та знімаючи з шиї кулон, який завжди був при дівчині та немов дарував удачу.

 Проте яким же здивуванням було те, що всередині вона не побачила абсолютно нічого. На стінці лише був вишкрябаний малесенький надпис: «Повір. Магія справді існує».