Розділ 1

 Все життя люди живуть з думкою про те, що дива не трапляються, що це лише порожня вигадка, в яку вірять одиниці. Але, можливо, це зовсім не так. У всіх нас є своя внутрішня енергія, частинка душі магії, яка знаходиться глибоко всередині кожного  і якщо звільнити свідомість та повірити – може статися абсолютно все.

 Марічка також навіть не уявляла, що магія існує. Але одна подія в її житті, змусила дівчину повірити.

 Цікаво, що ж це буде за історія? Зараз розповім.

*****************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************

 Це сталося давним-давно. Хоча, якщо подумати, то події цієї історії відбувалися всього лише декілька років тому. Але й справді здається, наче то було в минулому житті.

 Одного теплого осіннього дня Марічка прогулювалася вуличками рідного міста. Вона бадьоро крокувала по бруківці, злегка присипаній жовтими гарненькими листочками та якраз звернула до входу в парк.

 Незвично теплі для цього періоду року сонячні промені приємно зігрівали та давали неймовірне відчуття затишку й спокою. А радісні люди навколо, які сновигали то туди, то сюди, мимоволі викликали посмішку на обличчі дівчини.

 А й справді, чому б не мати чудовий настрій? Марічка ось уже кілька місяців як навчається у одному з найпрестижніших університетів України, всі предмети даються їй дуже легко, в неї чудові стосунки в сім’ї та й з друзями спілкується мало не цілодобово. На мить промайнула думка, що це все схоже на світлу магію. Адже почасти чудове життя здається багатьом людям чимось просто нереальним. Але їй ще з дитинства на кожному кроці говорили про те, що магія - це лише порожні вигадки людей, які мріють про краще життя, а не хочуть досягати всього власними силами.

 Раптом прямо перед нею пролетіла листівка з надписом: «Магія справді існує». Марічка навіть не встигла простягнути руку до чарівної листівки, яка переливалася різними барвами, як вона кудись зникла. Але дівчина лише відмахнулася, вважаючи, наче їй це могло привидітися. Або ж це просто був якийсь збіг. Адже таке часом трапляється й нічого чарівного тут і близько немає.

 - Мамо, дивися, я чарівник!- викрикнув білявий хлопчик поруч, розмахуючи брунатним плащем над звичайною дитячою шапочкою.

 Марічка просто пройшла повз. Знову звичайнісінька випадковість.

 - Доброго дня. Чи не бажаєте завітати на наше шоу «Магія справді існує». Там ви зможете побачити те, про що ніколи до цього навіть і не задумувалися,- пролунав поруч незнайомий голос, але Марічка продовжувала йти, все більше прискорюючись та не збираючись озиратися.

 Ось уже п’ять хвилин вона майже бігла по витоптаній парковій стежині, але все ще чула поспішні кроки позаду. Дівчина різко обернулася, збираючись дати відсіч нахабі, що переслідував її, проте за спиною і близько нікого не було. Більш того, вона відійшла в дальній кінець парку, де вже починалася лісова місцевість і скільки сягало око вона не бачила жодної живої істоти, а лише ряди дерев та кущів.

 Здавалося, наче хтось хотів її розіграти та змусити справді повірити у дива. Але Марічка була не з тих, кого декілька звичайнісіньких випадковостей підряд можуть збити з пантелику.