ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ

Жага кохання

До болю смішно, до тремтіння рук.

Твоя жага – не пустотливий звук.

Ти одержимий, звихнутий на ній,-

На незнайомці дивній і чужій.

Але ти не здаєшся – напролом,

Щоб огорнути власності крилом,

Назвати лиш своєю назавжди.

Це вже хвороба! Не спіши, зажди!

Подумай добре, чи вартує брати

Те, що не зможеш повністю прийняти,

Або змирись – і дай їй жити так,

Щоб не лишити болю гіркий знак,

Щоб компроміси як буденність справ

Ти в повсякденність щиро увібрав

І змусив двох палати у бажанні,

Якому назва трепетна: «кохання».

Твоя жага як віра у дива,

Бо не важливі в поглядах слова,

Якщо продовжуєш у снах її чекати,

То варто таки в себе закохати.

Любов відчути

Надихатись простором і часом.
Незабутнє почуття п'янить.
Один штрих і подих - вже окраса 
Того, що у вічності - лиш мить,

Але солод пам'яті як постріл:
Раптом зрозумієш: я це знав!
А у серці: невловимий осад,
Що не те, не тих ти пам'ятав.

Зберегти б світанок, ніжну хмарку,
Теплий погляд, дотик рідних рук,
Поцілунок, зустріч ждано-терпку,
Чи шалений пульс і серця стук.

Але ж ні, десь зло собі забрало
Частку серця і для власних втіх,
Щоб боліло, щоби постраждали.
Та ідеш із покаянням на поріг.

Не надихатись ні щастям, ні коханням,-
Мало їх, хоч скільки не було б.
У своїй душі прийми зізнання:
Нероздільне є добро і зло,

Але вчитись треба відчувати,
Що важливе й праведне в житті,
Розуміти, кривди пробачати,
Щоб щасливим бути в майбутті,

Відпустити зло зі свого серця
І знайти той спокій у душі,
Що осмисленням і благодаттю зветься,
Списаний святими у вірші.

Вірити, надіятись, кохати,
Зміцнюючи доброту між суті,
Уперед іти і не чекати, -
У собі святу любов відчути.

Кохання душу окриляє

Скорилась долі? Ні! - Навчилась битись!
Вся сила духу - вміння полюбити.
Відкрити серце, не боятись болю,
Натхнення розбавлячи журбою.
Коктейль емоцій - саме те, що треба!
І половина серця як потреба.
Жива душа, роздягнена до краю,
Та іншої - не хочу, не бажаю!
Така як є... Хтось посміється з того,
Та що мені до настрою чужого?!
В гармонії з собою - тільки так, 
Шукаючи між зорями свій знак.
Якщо я є, не хочу задарма,
Бо у душі - натягнута струна,
Яка веде до серця і думок,
Яка штовхає на шалений крок.
Знайшла свій скарб серед пустих октав,
Що платиною серце вкарбував,
Навчив боротись і перемагати,
Навчив до краю, до кінця кохати.
Скорилась долі? Ні, ми заодно,
Немов прозоре, молоде вино,
Якому витримка смаку лиш добавляє,
Так і кохання душу окриляє.

Твоя...

І знову неймовірність розриває.
Така шалена, а тебе кохає.
Їй мало неба, мало цього світу,-
Ще далі, десь за обрії летіти.
Ти не збагнув, що трапилось за миті.
Саме таку ти прагнув полюбити.
Її характер- сила волі звіра.
Ти обраний - тебе лиш захотіла.
Серед галактик погляди зустрілись.
Себе в болото вплутати зуміли.
А далі що? Нестриманість? Шаленство?
Ти думаєш, що в ній знайшов блаженство?
О ні, ти будеш падати і далі.
Попереду - ще не одні печалі,
Та варті вони вистраждалих снів,
Які ти все ж осмислити зумів.
І знаєш сам, що все це - неймовірно,
Вона - твоє доповнення і рівня,
Але така нестримна й невблагана.
Така вона одна - твоя кохана.

Коханому

Присвячую моєму коханому чоловіку

Серед неба я тебе спіймала,
Щоб у душу вихором пустити.
Так до втрати пульсу покохала,
Бо тебе не можна не любити!

Нові барви поселив в мій всесвіт,
Феєрверками розбив уяву.
І у хвилях мрій тепер несеться 
Фраза найгарніша "Я кохаю!"

Вимолила в янгола тебе я,
Або всесвіт змилувавсь до мене,
Бо назавжди став мені сім'єю,
Бо у грудях - почуття шалене.

Ти - мій скарб і половина серця,
Всі думки забрав лише за миті.
І душа до тебе тільки рветься,
Усмішки малюючи в повітрі.

Може, я кажу тобі нечасто
Як безмежно й віддано кохаю.
Ти приносиш щастя, гарний настрій,
Усмішку твою я відчуваю.

Рідний і єдиний, мій найкращий!
Час летить, мов спалахи комети...
Погляд твій палкий, до сліз гарячий
В серці вмить народжує планети.

Не збагну і не вловлю магічність
Кожної секунди із тобою,
Але мало... Мало навіть вічність,
Коли серце сповнене любов'ю.

Забирай всю мене

Коханому)))

Забирай всю мене - 
Я без тебе не хочу й не можу!
Думала, що мине...
Та думки моє серце все гложать.
Мить без тебе - пуста,
Марно вірити в час, що загоїть.
Праві лиш відчуття,
Що насправді живуть всі тобою.
Я для тебе - в росу,
Чи у полум'я зір на світанні,
Чи в бутона красу,
Лиш би спроби не були ці марні!
Я сльозою скочусь
В запітнілому склі твого подиху,
Я вогнем засвічусь
У очах незбагненності поруху,
Я у тіні твоїй
Заховаюся відблиском сонця,
Я у тиші нічній
Заспіваю тобі край віконця
Тихим шелестом віт,
Колисанням трави край стежини.
Нам не треба весь світ,-
Нам достатньо погожої днини.
Я любов цю палку
У душі бережу як оздобу,
Щоб в хвилину гірку
Я її смакувала як здобу.
Забирай мене всю - 
Кожен атом і кожну молекулу!
Я для тебе несу
Свою мрію, таку недалекую.
Забирай всю мене,
Може, справді для тебе я обрана?!
Хай любов не мине,
Хай вона нас підносить за обрії!