Душа

Лагідний місяць

Лагідний місяць

 

Коли на серці біль селився —

Тихий вечір до скроні хилився,

Усміхалося сонце, являло красу

І зливалися сльози в криштальну росу.

 

Так яскраво і лагідно місяць шепоче:

«Як світанок чарівне є щастя дівоче.

Згубиш біль ти у сяйві прекрасних зірок

Й веселково засяєш мов у буйстві казок.

 

Не журися, бо сльози немовби роса,

Зникне слід їх неначе минуща гроза,

Що весною гребувала сніжним цвітом

І ясними днями тривожила літо.

 

У днину чимало знегод ти прожила,                                                                     І, попри біль, зростала твоя сила.

Ідеш стежиною немов на довгій ниві,

Яка проявить миті радісні, щасливі.

 

У легковій поринуть спогади і жаль.

Віднині не учуєш в самоті печаль

І гіркі сльози, що вкривали очі,

Залишиш думку про безсонні ночі.

 

Нікому не належить твоя воля

І тільки з вірою твоєю квітне доля.

Добро й життя схиляється тобі,—

Завжди будь вірною собі!»

 

Вночі люблю спостерігати за дивовижним опівнічним небом, коли яскраві прекрасні зорі заворожують своєю красою, а в чарівному  місячному сяйві тануть усі жалі й хвилювання. Будьте для себе і лагідним місяцем, і світлим сонечком, адже тільки ми самі здатні створювати радість для себе й випромінювати добро у цьому світі...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше