Лють, як той поцілунок.

 Чоловік, оповий тінями.                                  

  Примарний, такий кремезний і дивний.                                                            

  Чоловік, якого вона ніколи майже не знала.                                                      

  І вона...                                                    

  Чи це була Ти ?

  Поблизу... Бродила, вивчала, але не тікала.                                                              

  Реальність благала.                                      

  А світ не чекав,                                                

  Він розповсюджувався,                                    

  Він мовби та людина...                                    

  Йшов і йшов.                                                

  Десь там холод панував,                                  

  Тут чи там ?                                                  

  Але крижаний холод не зникав.                      

  -  Тут гарно. - вона промовила приховуючи біль й сльози.                                

  - Так! Це прекрасний, найгарніший світ! Ти тільки розирнись, ти подивись!                

  - Так, дуже світло.                                        

 Чи буде ліпшим холод? Чи хай зостанеться, як є ?                                            

 Цей світ і ця пітьма.                                        

 Вона кричала, вона вмовляла.                  

 Але хто це? Цей голос ?                                  

 І хто така вона?  

  Думки плутаються. Усвідомленість зникає,                                                      

 а голова поринає у спогади.                    

 Адже могло бути закляття...                              

 Криваве і старе закляття.                                      

 Закляття, приховане і старе, як сьомий світ.                                                              

 Як сам світ і сама земля...                              

 У тому будинку, де був холод і магія.          

  -  Де була я. Там була і інша.                        

 Реальність вивертає і змінює кордони.      

 Реальність вже не лякає.                            

 Реальність -  пітьма.                                  

 Реальність - твоя вічна війна.                    

 Слова промовляють самі себе :                            

 (почуй)  - Де була я.                                      

 А він шипить і муркоче :                            

  - Ми мали бути тут завжди. Важливий лише цей...Змінений світ і Ми.                  

  - Тут буде наш дім і рятунок  - він знов і знов це каже.                                        

 Вдоволено говорить і вже не розрізняє змін.                                                          

 Реальність для кожного своя.                                            

 Реальність - це лишень гра.                                                

 Примарна душа прикликає,                                  

 але коли приходить розуміння...                    

 Вигаданий диявол не лякає.                                      

 Вона тихенько повторює :                          

  - Дім і наш рятунок, як той вічний дарунок.                                                  

 Сервіз гупає, а ніж  знаходить свою ціль.                                                                        

  - Ти ніколи не боялася крові. Зараз це вже не   діє.

Ти посміхаєшся і киваєш. Ти вже збагнула.                                                

  - Я здогадалась.                                                    

 Чоловік хихоче, але десь там дракон воркоче.                                                      

 Очі миготять, а примарний світ грохоче.                                                      

 Тепер він чекає,                                                    

 але ще усі сплять.                                      

 Десь там стоїть дім,                                                  

 Чи порожньо у ньому ? І де вони зараз?                                                            

 Цей світ.                                                    

  Лють нічого не змінить,                              

 але той дарунок...                                              

 Забуте знання ?