Малі чортенята радіють і гучно кричать.
Чортенята не співають, але десь поблизу кульгають.
Душі жадають, душі кличуть...
Спіткають.
Будь-де... Тебе і мене.
Повтори це, солоденька. Не лишень мене,
але й Тебе.
Світ, той чудернацький світ!
Чи подарує, він безсмертя ?
***
Замислись хоч на мить і уяви.
Чудернацький світ, великий світ...
І через стільки літ...
Коли повстануть демони і прийдуть ті...
Вони! Величні й гомінкі!!
Коли промовлять це і Промовчать.
А чортинята, ці чортинята,
Все топочать і скиглять.
Райдужний світ та сніг.
Він нас відволік.
Він нас привлік, та звабив
Магічний криваво-світлий сніг...
Ми мандрували, ми прийшли сюди.
Згаяли час і не одразу побачили диво.
І я сказав :
- Хай буде тобі тут усе любо і мило.
Залишаймось.
Без заперечень і без усіляких образ,
але ти...
Ти промовчала,
І вітер той був, як жасткий сказ.
Чи це реальність ?
І подумав, помислив я :
Чи справді я нас "спас"?
Рятунок і вічний дарунок.
Вони були тут.
Тут поблизу.
#438 в Містика/Жахи
#581 в Фантастика
#78 в Антиутопія
зустріч через роки, потраплянка в інший світ, примарний світ
Відредаговано: 01.11.2025