Застілля частина перша.

За велінням прем'єр-міністра урочистий обід з правителем Річ-Ленду організували безпосередньо в залі засідання нещодавно очоленої політиком будівлі. І насамперед тому, що просторе приміщення з фігурним паркетом, золотою ліпниною під стелею та люстрою з ансамблю кришталевих плафонів подобалося йому найбільше. Хоча, можливо, саме головна особливість помпезного залу — довжелезний стіл у вигляді підкови — приваблював хапугу і мав для нього символічний характер. 

— Це місце приносить мені удачу, — п'ять разів на день говорив він помічниці, коли спроваджував хабародавців. 

І політик пишався:

— Я тут знедавна, а вже відчутно зросли мої банківські рахунки та примножилася готівка. І, головне, все, не відходячи від стола: засідання провів, з бізнесменами зустрівся, гроші взяв, у туалет сходив, поїв і знову засідання — життя просто казка. Хоч взагалі не відходь від цієї дерев’яної підкови. 

Прем'єр-міністр щоразу захоплювався творчістю італійських теслярів з орнаментом на стільниці. Однак вигадливим витвором мистецтва не могли натішитися і міністри, які частенько засідали навколо підкови, але найбільше їм подобалося обліплювати її затишні місця жуйками. Саме так вони й вчинили, перш ніж пролунали коментарі щодо урочистих страв на столі. П'ятірка володарів вартих заздрості костюмів і морд на будь-який штиб, одночасно дожувала тягучки й, ніби за командою, приклеїла їх під стільницю, а потім відбулася промова найпухкішого чиновника: 

— Мені це ввижається чи я правий, — став він краваткою протирати свої окуляри. — Таке враження, що у держави закінчилися гроші й на стіл поставили свинячу пайку. Я таке кришиво на одній фермі бачив, тварини поїдали, аж захрюкувалися. 

Міністр внутрішніх справ повернув окуляри на ніс і звідусіль надійшли репліки: 

— А може, це ще не все й основні страви будуть пізніше? Мені здається з нас познущалися або ми переплутали залу. 

Міністри охорони здоров'я, закордонних справ, природних ресурсів зашуміли навперебій. А головний фінансист країни з повним ротом слини заявив: 

— До біса все, я хочу жерти! 

Він потягнувся до найближчої страви, але жінка, яка раптово увійшла до приміщення у фартуху з тацею, відвернула його увагу. 

— Здається, нам нарешті принесли нормальну їжу, — почувся голос сліпуватого міністра внутрішніх справ. — Схоже, червона ікра. 

Чоловік облизався з передчуттям, та його сподівання зруйнували колеги. 

— Якби ж там, от біда. Вони що, зовсім подуріли? Зараз приїде бос і цей король, як його? Не важливо. Знищать усіх до одного. Голубонько, — вп'явся очима в жінку з тацею міністр закордонних справ, — навіщо ви принесли ще одну гору натертої моркви? Ми ж тут не кролики. 

— Так-так! Авжеж не кролики, а мужики з великої літери. Нам би м'яса та гарної випивки, — підтримали колегу міністри. 

І новоприбула почала виправдовуватися: 

— Вибачте, шановні панове. 

Вона акуратно поставила тацю на стіл. 

— Тут дуже пікантна ситуація, — несміливо залепетала жінка. — Нам надійшла вказівка приготувати для короля щось особливе, бо він справжній веган. Чесне слово. 

І помічниця шеф-кухаря державної установи від душі додала:

— Розумієте, ніколи про таке не чула. У нас вся кухня на голові стояла. Перебрали не одну куховарську книгу, а там котлети свинячі, телячі, собач... Перепрошую, пташині. Картопля варена, парена, смажена та… 

— Годі нісенітниць, — підхопився зі свого стільця міністр внутрішніх справ. — Яка картопля? І до чого тут гани? До біса їх. Я кришеною капустою, буряком, петрушкою та що там ще не наїмся. 

— Цибуля, редиска, огірки, помідори та ягоди, — підказав міністр охорони здоров'я. 

— Тим паче! — аж загарчав товстунчик і сказав: — Хіба я схожий на ведмедя, щоб жерти якісь ягоди? 

— Ну... — сконфужено окинула поглядом крикуна жінка. 

І вже майже погодилася з висновком, але від звільнення її врятував міністр закордонних справ. 

— А, веган. Як я одразу не здогадався! — вигукнув чоловік і подумав уголос: — Цей король іспанець, з міста Вегарросадас, скорочено Веган. Мені траплялося там бувати з делегацією, самі розумієте — посада зобов'язує. 

Чиновник гордо засував плечима. 

— Тож я цілий день запам'ятовував цю назву. 

— Іспанець?! О, круто, круто! Іспанець! Іспанець! — загоготіла непроста публіка. 

І почала ділитися одкровеннями про масштаби прикупленої нерухомості на середземноморському узбережжі, та, схоже, найрозумніша з присутніх у залі, помічниця кухаря, заперечила: 

— Перепрошую, панове, але ми очікуємо правителя Річ-Ленду. Це десь за екватором. Принаймні мені так сказали, і «веган» означає відмову від споживання всіх видів м'яса, молока (не рахуючи грудного), яєць, меду тощо. Я в інтернеті почитала, — зізналася жінка. — Тому ми з головним кухарем нарізали капусти, моркви та іншого, а перший пологовий будинок поділився найдорожчим. 

— Пфу! 

Міністр внутрішніх справ так і виплюнув на салати налиту з кавника рідину, яку необачно здобрив грудним молоком.