Прем'єр відчуває вигоду.

Поки літак короля Річ-Ленду розтинав хмари над Україною, зовсім нещодавно призначений на посаду глави Кабінету міністрів чоловік марно намагався зав'язати червону краватку перед дзеркалом. 

Простора резиденція високопосадовця розташовувалась у дугоподібній споруді початку XX століття з колонним фасадом зі світло-сірого каменю, що десятьма поверхами височіла над старим центром Києва. Впливовий політик, який до призначення на посаду керував зграєю земельних махінаторів і добре нажився на схемах напівлегального продажу державних земель, почувався шикарно, адже не кожен міг собі дозволити купити таку прибуткову посаду. 

— Пане прем'єр-міністре, — акуратно вимовила приваблива помічниця за спиною чоловіка, який уперше в житті намагався впоратися з краваткою, — може, я вам допоможу? 

Дівчина блиснула гарним манікюром і отримала відворот-поворот. 

— Плювати я хотів на ваші краватки! — зірвав чоловік з шиї неслухняний аксесуар. — Зроду їх не носив. 

Він закрутився перед дзеркалом у дорогому костюмі. 

— Так згодиться, — вразило просторе приміщення стійке задоволення. 

— Перепрошую, пане, — насмілилася заперечити помічниця, — але це буде зустріч високого рівня, краватка обов'язкова. Адже цілий король з вами пообідає. 

— Та хоч Папа Римський, — продовжував милуватися зовнішнім виглядом політик. — Я цю посаду купив, тож маю право робити що завгодно, і навіть змінювати правила. Ми ще подивимося, який там король і чим володіє. Може, його бананова республіка на останньому подиху. Рудники то пустішають, смарагди не безмежні. Не хотілося б сидіти за одним столом з бідолахою. 

— Не зовсім, — знову дала про себе знати помічниця. — Я виконала ваше доручення і дізналася подробиці про фінансове становище правителя Річ-Ленду, Каміра Халіма Ас-Маліка. 

— Ні, ну ти подивися, — посміхнувся прем'єр-міністр, — що за безглузда назва — Річ-Ленд? Прямо як Діснейленд, тільки на теплому континенті. Хоча яка різниця, головне, щоб був заможний. Я сюди прийшов заробляти, а не ляси точити. І ти про це знаєш, не перший рік у мене працюєш. А за що я тебе до себе взяв? 

Чоловік через дзеркало поглянув на власницю шикарного манікюру та короткої стрижки й, перш ніж дівчина з текою під пахвою відповіла, випередив її: 

— Уважність, пронирливість, вміння зберігати секрети та готовність працювати без обмежень. Ти бачила купу сумнівних папірців, знаєш, з якими числами я люблю працювати. Розумієш, що мене дуже складно здивувати, і гаяти марно час я не збираюсь. Тому до справи. Що там із фінансовим становищем, як там його, Малий? 

— Короля Каміра Халіма Ас-Маліка, — виправила боса помічниця. 

— По цимбалах, — відмахнувся політик. — Грошей скільки, кажи? 

— Два октильйони на різних рахунках по всьому світові. 

— Це що таке? 

Прем'єр-міністр завмер, передчуваючи дещо грандіозне. 

— Число, яке не поміщається на калькуляторі та змушує божеволіти майже тридцятьма нулями, — миттєво викарбувала дівчина. 

Від чого в досвідченого бізнесмена запаморочилась голова. 

— Однак здивувала, не очікував. 

Він став шукати очима викинуту краватку і зробив марну спробу намостити її на шиї. 

— Ну-бо я вам допоможу. 

Дівчина підступила до боса і, поки зав'язувала аксесуар, вирішила, що настав час пояснити правила дипломатичного протоколу. 

— Пане, — розпочала вона, — протокольна служба Кабінету міністрів просила передати перелік особливостей поведінки з королівською парою та його радниками. Там є специфіка культури. 

— Не зрозумів, Малий буде не один? — здивувався політик і знайшов зав'язану краватку доречною. — Ми ж там маємо обговорити розміри винагороди за видобуток літію, набити ціну, поторгуватися. Зайві вуха ні до чого. 

— У тому то й річ, пане, — стала пояснювати помічниця. — Це ж делегація, так вимагає протокол. 

— А на мою думку, провокація, — заперечив прем'єр-міністр. — До біса протокол. Нам свідки не потрібні, вигадай щось. 

Він поглянув на помічницю, але це нічого не змінило. Дівчина була змушена наполягти:

— Я б із задоволенням, але ваш новий статус змушує діяти за протоколом, буде преса. І, крім того, Камір Халім Ас-Малік любить церемонитися, бо ще десять років тому він крутив хвости верблюдам, а зараз звеличився і воліє зайвих заморочок. 

— Гаразд, — здався політик. — Головне ж — октильйони. Говори, що там за такі заморочки? 

— Добре. 

Помічниця відкрила теку і зачитала: 

— Королю не можна подавати ліву руку, питати про дружину, демонструвати підошву, пропонувати спиртне та вживати самому. Королівська сім'я не їсть м'ясо, вони вегани. Не слід при них їсти на ходу, голосно чавкати та сміятися на всю кімнату. Ще, ще... — перегорнула сторінку помічниця, — не можна дихати, псувати повітря, здригатися і харчуватися божою росою. 

Прем'єр ошелешено перехопив ініціативу: 

— Як це, не пити спиртне і не жерти м'ясо? Так можна згаснути за тиждень. От диваки. Сподіваюся, що їм не заборонено давати хабарі. А то який сенс зустрічатися? Подивися, про це у твоїх паперах нічого не сказано?