Приліт короля.

Усі права на твір захищені законом. 

Повітряний простір України перетнув один з найдорожчих літаків у світі, і до аеропорту Бориспіль залишалося сорок хвилин льоту. Особистий борт короля держави на теплому континенті Річ-Ленд так і виблискував на сонці новим фюзеляжем, а салон вражав неймовірною розкішшю. Справжній трон з червоного дерева зі смарагдами в узголів'ї привільно стояв посеред авіалайнера й був оточений м'якими кріслами. Тут також розміщувався стіл для переговорів та білою шкірою приваблювали диванчики вздовж ілюмінаторів. 

Невимушена атмосфера з п'ятіркою послужливих стюардес, трійкою охоронців на гальорці сприяла чаюванню і розмовам про багатства, якими володіє Україна. 

— І так, проговоримо ще раз головну мету нашої поїздки, — відкинувшись на спинку високого трону, сказав король Річ-Ленду, чоловік середнього віку у квітчастій тозі по сандалії, та глянув на мудрі обличчя радників навпроти. 

Двоє принців не змусили чекати, негайно розкрили теки зі заздалегідь підготовленою інформацією. 

— Ваша Високосте, — мовив чоловік навпроти у схожому до свого правителя одязі та бочкуватій шапочці, — за дослідженнями німецьких учених, Україна має безліч природних копалин. Наприклад, там зберігаються другі за величиною запаси вугілля в Європі. Ця країна має чималий потенціал газу, навіть могла б постачати його до багатьох країн світу. 

— До того ж, — перехопив ініціативу другий радник, — Україна може похизуватися значними покладами водню, літію, графіту та рідкісноземельних металів. А якщо бути точнішим, резерви літію складають п'ятсот тисяч тонн — один з найбільших резервуарів світу. 

— Ще слід згадати родючі землі, — відібрав назад ініціативу перший радник. — За потреби можемо купувати пшеницю, для нас це теж важлива тема. 

— Приємно вкотре чути подібне, — погладив бороду король. 

А його дружина на м'якому дивані в пурпуровій сукні з широкими рукавами непомітно посміхнулася і продовжила гортати журнал. 

— Ось тільки мене цікавить не зерно, а літій, — задумливо зауважив засідатель трону. — За ним майбутнє. Ми створимо цілу купу машинобудівних заводів і вироблятимемо електромобілі, а потім монополізуємо всю індустрію акумуляторів. 

Король замахав руками, уявляючи, як серед пустелі з'явиться сучасна промисловість. Безглузді помахи його величності стюардеси сприйняли за сигнал, тому негайно принесли чергову тацю з чаєм. Проте ніхто від гарячого напою не відмовився. 

— Значить так, мої дорогі радники, — відпив ковток із порцелянової чашки правитель Річ-Ленду, — наше завдання — переконати прем'єр-міністра України, що ми готові інвестувати в розроблення родовищ природних покладів літію, і йдеться про незліченні багатства. Самі вони таке не потягнуть, тож мають погодитися. 

Король знову пригубив чай.

— Хоч би що там було, ми будемо у стократному наварі. 

Важлива персона на троні захитала філіжанкою і, ледь не обляпавшись її вмістом, вирішила нагадати радникам про секрети економічного буму власної країни. 

— Ще десять років тому ми з вами крутили хвости верблюдам і ледь виживали в пустелі, а тепер у нас сучасні міста, іноземці купують нерухомість — усі хочуть з нами дружити. Але ми не повинні бути наївними. 

Король ще диригував напоєм. 

— Смарагдові джерела скоро закінчаться і, якщо не диверсифікувати наші доходи, — таки розплескав він трохи рідини на підлогу, — буде, як з банановою республікою Вільяма Сіднея Портера, він же О. Генрі. 

Засідатель трону козирнув знаннями, чим навіть своїх радників змусив порозкривати роти. 

— Ось бачите, — посміхнувся король, — вам про такий термін нічого не відомо. Беріть приклад з мене, читайте ще більше. Раніше мені взагалі було не до книг. Зрозуміло, жерти було нічого. 

Можновладець став відверто говорити. 

— Але якби не вони й ваша вроджена мудрість, панове, нас би вже давно розтягли на шматочки. Коротше, — нарешті допив свій чай король і, позбавившись філіжанки, продовжив: — Треба диверсифікувати доходи. 

Він знову намірився похизуватися знаннями.

— До речі, це поняття в п'ятдесятих роках XX століття ввів нобелівський лауреат та засновник портфельної теорії Гаррі Марковіц. Тобто не кладіть яйця в один кошик. Саме для цього ми летимо в Україну, перекопаємо її вздовж і поперек — багатства литимуться рікою. Повірте, банановими стануть усі, хто завгодно, тільки не ми. 

— Так-так, Ваша Високосте. Звісно, звісно, пане, — закивали головами радники. — Ви в нас найрозумніший і найкмітливіший король. 

— Не сперечаюся, — голова комерційної делегації розклав руки на всіяні смарагдами підлокітники та запитав: — Яка стратегія майбутніх умовлянь прем'єра, ви вже подумали? Він повинен погодитися дозволити нам усе перекопати. 

Принц, який сидів ближче, задерся на кріслі та відповів: 

— Я трохи розвідав. Щоб отримати доступ до літію, має відбутися тендер. Простими словами, конкурс претендентів на видобуток. Його планують провести завтра, і вже без нас. А сьогодні ми підпишемо всілякі папери, пообідаємо, розважимось і… — пригальмував з розкриттям головного радник.