Минуло півроку.
Петруха прокидається у своїй квартирі. Там, як і раніше, бардак, але вже вона облаштована красивіше. На його ліжку спить напівгола одна з дівчат із бару. Зважаючи на все у нашого героя похмілля. Він незграбно підводиться з ліжка, бере газету і намагається читати.
ГАЗЕТА: УВАГА! Наш губернатор пропав! Прохання, всім, хто його знайде звернутися до поліції чи особисто! На його посаду тимчасово призначена заступник губернатора Юлія Володимирівна.
ПЕТРУХА (зітхає): дурдом.
Він накинув на себе курточку і попрямував до свого улюбленого бару. Він сів за перший столик і замовив келих найдорожчого пива.
Раптом до нього підсів незнайомець, який скуповував у нього алкоголь у провулку.
ТИП: ти куди зник? Я всюди тебе шукаю!
ПЕТРУХА: зайнятий був…
ТИП: ти не розумієш? Це бізнес, ти дуже несерйозна людина.
ПЕТРУХА (невдоволено): Баригін, не читай мені лекції. Ти не моя мати.
БАРИГІН: ще б пак, був би я твоєю мамою, я б тебе вже добре випоров!
ПЕТРУХА: дивно, я так само зробив учора з твоєю матір'ю!
БАРИГІН: що ти сказав?
Петруха засміявся.
БАРИГІН: слухай сюди, шмаркач. Ти, мабуть, не зрозумів. Із цього бізнесу не можна просто так піти. Мої клієнти чекають на постачання і вони вже роблять замовлення.
ПЕТРУХА: замовлення? Ха, ми що схожі на солідну фірму?
БАРИГІН: ви – ні, а от я так! Ти хоч знаєш із ким я працюю? Пійло, що ти мені продав першого дня пили такі шишки, які побачивши тебе, навіть не плюнули б у твою сторону!
ПЕТРУХА: та я б сам у них не плюнув.
БАРИГІН: тобі все це жарти, але послухай мене уважно. Навряд чи комусь сподобатися, якщо вони дізнаються, що хтось незаконно возить алкоголь та різну фігню із материка.
ПЕТРУХА: Ти мені погрожуєш?
БАРИГІН: вважай як хочеш, але без мене тобі дупа, хлопче. Допивай своє пиво, збирай своїх дебілів друзів і я чекаю тебе наступного ранку з кілограмом парфуму.
ПЕТРУХА: чого?
БАРИГІН: так, ти правильно почув. Мені потрібна парфум старого світу. Плачу вп'ятеро більше, ніж звичайно. Ось мапа.
Він поставив на стіл клаптик паперу. Де було відзначено кілька місць, а найголовніше – парфумерний магазин.
ПЕТРУХА: а що то за хрест?
Він показав пальцем на позначку.
БАРИГІН: стара лабораторія, тримайся від неї подалі.
ПЕТРУХА: але ж вона зовсім поряд!
БАРИГІН: базар закінчено!
Він вийшов з бару і зник у провулку.
ПЕТРУХА: до справ, не дадуть нормально відпочити.
Той самий бар. Вечір. Троє друзів сидять за своїм улюбленим столиком.
ПЕТРУХА: хлопці, я отримав наведення. Нам треба знову на материк.
СІПЛИЙ: Петруху, ми ж зовсім недавно там були, ти сказав, що можна відпочити, витратити гроші, зрештою!
ВАДИК: а я давно обіцяв, що зав'яжу, але ви, ви...
ПЕТРУХА: розслабся Вадик. А ти Сіплий, цього разу заробиш стільки грошей, що тобі вистачить до кінця життя!
СІПЛИЙ (відпиває з келиха пиво): я в справі!
ВАДИК: а я ні!
ПЕТРУХА: слухай, Вадику. Я не вмовлятиму тебе. Це твоє життя, твій вибір.
ВАДИК: так, я так вирішив!
ПЕТРУХА: можливо ти не такий крутий, як я розповідав дівчаткам. Адже Міланка питала про тебе.
ВАДИК: Міланко? Це подруга твоєї Рози?
ПЕТРУХА: так, вона дуже зацікавилася тобою. Я розповідав про те, який ти крутий, який сміливий, як допомагаєш мені працювати. Але, можливо, я в тобі помилявся.
ВАДИК: стій, стій…
ПЕТРУХА: та гаразд, забий, я хотів зробити вилазку сьогодні вночі. А потім покликати дівчат до себе додому, відзначити, але видно не доля.
ВАДИК: ну че ти одразу, може ще й доля. Загалом я не сильно і проти.
ПЕТРУХА: та ні, я не хочу наражати тебе на небезпеку, тим більше човен твого батька…
ВАДИК: стій, Петрухо, я вирішив, давай зробимо це!
ПЕТРУХА (радісно): от і чудово!
Вночі друзі зробили все як завжди - вкрали човен і напоїли дядька Сіплого. Потім пішли від півострова на материк.
Коли наші герої відпливли показали сплячого дядька сиплого. Його розбудила варта, а попереду він побачив незадоволену замгубернатора.
ЗАМГУБЕРНАТОРА (уїдливо): це що ще за новини?
ДЯДЯ СІПЛОГО: *ік*, я все поясню...
Тим часом човен уже причалив до берега. Петруха дістав карту і ще раз подивився на неї.
ПЕТРУХА: нам треба ось сюди.