Думки вслух

Зорі

Зорі мовчазні, як таємниці віків,
Світлом мерехтять серед темних лісів.
Десь у безкрайніх просторах галактик,
Вогонь запалився, мов димний кристалик.

Космос шепоче, мов казку стару,
Про світ, де немає ні болю, ні зла.
Там мрії сплелися в дивовижний узор,
І час зупинився на світлий простор.

Корабель крізь туманні ворота пливе,
До зірок, що мов перли, сяють у небі.
У серці пілота – надія жива,
Що знайде він край, де панує весна.

У тіні планет, де нікого нема,
Він бачить світло, що вабить, манить.
Це не сон і не вигадка – це чудо само,
Що сховане в зоряних лабіринтах давно.

Зоряний пил тихо падає вниз,
Мрії і спогади змішує знову.
У всесвіті, де немає меж,
Чекає на нас щось більше, ніж слова.

Подобається

#591 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 02.08.2024