Думки вслух
Кохання
На березі, де хвилі ніжно шепочуть,
Вони зустрілись, двоє молодих,
Їх очі зустрілись, і все, що було вчора,
Здавалось, стало далеким, неважливим.
Вона була як легкий морський вітер,
Що освіжає і приносить спокій,
Він – як корабель, що довго шукав гавані,
Знайшов її у синіх очах, у її сміху.
Щовечора вони гуляли берегом,
Ділились мріями, надіями і страхами,
Відчували, як серця їх б'ються в унісон,
І як з кожним днем кохання росте, міцнішає.
Море стало їхнім свідком,
Хранителем їхніх таємних обітниць,
Кожна хвиля приносила новий день,
Новий шанс пізнати одне одного глибше.
Ночами, під зоряним небом, вони мовчали,
Насолоджуючись присутністю одне одного,
І в тиші чули музику сердець,
Що грала мелодію вічної любові.
Але, як часто буває на морі,
Настав день, коли прийшла буря,
Їх розкидали хвилі, розділили дороги,
Але любов залишилась, як маяк у темряві.
Вони знали, що, незважаючи на відстань,
Море завжди буде їхнім,
Їхнім місцем, де все почалося,
І де, можливо, одного дня все продовжиться.
Відредаговано: 02.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
