На обрії простяглось безкрає море,
Дорога стелиться до хвиль блакитних,
Там сонце світить, гріє ніжно шкіру,
І вітер шепче про світи незвідані.
Ідеш стежками, що ведуть до берегів,
Де піна біла грає у пісні,
Де чайки в небі малюють нові мрії,
І хвилі танцюють в ритмі весняні.
Торкнешся піску, що теплом зігрітий,
Побачиш простір, де скидаєш тягарі,
І зникнуть втома, смуток, думки сірі,
Бо море змиє все, що було в житті.
Вперед, до горизонту, до моря синього,
Де кожен день – нова, чарівна казка,
Де в серці спокій і свобода вічна,
І радість – вічний супутник, ясна.
Відредаговано: 02.08.2024