Колись…
не було нічого.
Ні простору.
Ні часу.
Ні енергії.
Абсолютно нічого.
Але навіть слово «нічого» — неправильне.
Бо «нічого» передбачає хоча б відсутність.
А відсутність — це вже щось.
Не було навіть порожнечі — адже порожнеча існує в чомусь.
Не було безодні — бо безодня все ще передбачає напрямок, довжину, початок.
Там не було навіть миті.
Бо час ще не почався.
Я назву це: Парта.
І ось — у Парту щось або хтось укинув енергію.
Можливо, це був розум,
можливо — зовнішня сила, хто знає.
Енергія саме і стала першою сутністю.
Не час.
Не простір.
Не матерія.
Тільки енергія.
Енергія — і є та сама «точка», з якої стався вибух.
Вона створила простір своєю присутністю,
і створила час своїм рухом.
Коли енергія стала достатньо щільною —
стався Зрив.
Це був не просто вибух.
Це був сплеск буття.
Народження світу.
Із Прати — в існування.
Із безчасся — у час.
Із не-нічого — у все.
І з’явився Всесвіт. І почав він розширюватися.