ПРОВИНА ТА ТЕМНІ СПОГАДИ

Лея сиділа на підлозі покинутої кімнати, обхопивши коліна руками. Її дихання було важким, а серце калатало так, ніби воно хотіло вискочити з грудей.

Вона дивилася на темний кут кімнати, де ще хвилину тому стояв Кай, і відчувала хвилю провини, яка тиснула на груди.

— Лея, ти в порядку? — запитав Кайден, сидячи поруч, але намагаючись не порушити її простір. Його очі були повні турботи.

— Я… я не знаю, — тихо відповіла вона. — Це… складно пояснити.

Вона відчула, як страх і хвилювання змішалися з почуттям провини. Поцілунок з Кайденом був щирим і справжнім, але Лея знала: в її житті ще залишився тінь минулого. Тінь, яка могла вбити їх обоє.

— Я не хочу, щоб ти знав… — прошепотіла вона, опускаючи погляд. — Але Кай… він переслідує мене давно. Він небезпечний.

Кайден нахилився ближче, але його обличчя залишалося серйозним і холодним.

— Лея, ти маєш мені сказати все, — тихо промовив він. — Я не можу захистити тебе, якщо ти приховуєш небезпеку.

— Я боялася… — її голос тремтів. — Боялася, що якщо ти дізнаєшся, ти втратиш віру в мене…

Кайден обережно торкнувся її руки.

— Ніколи, — сказав він. — Я не відпущу тебе, ні за яких умов.

Лея вдихнула глибоко і нарешті розповіла все: про стосунки з Каем, його переслідування, загрозу вбивства, його одержимість. Кожне слово важко виходило з її рота, і в очах Кайдена з’являвся гнів і рішучість.

— Я зрозумів… — промовив він, стискаючи її руку. — Ти більше ніколи не будеш сама перед ним.

В той момент хтось шепнув у темряві: «Вона моя…»

Лея завмерла, серце калатало, а Кайден миттєво встав перед нею, напружений, готовий до бою.

— Кай… — прошепотіла Лея, відчуваючи страх і тривогу.

— Він прийшов знову… — промовив Кайден, і його очі стали холодними, як лід.

Бій почався миттєво. Кайден рухався блискавично, а Лея, хоча і боїться, відчувала, що тепер вона не зовсім беззахисна. Кожен дотик Кайдена, кожен його рух давали їй силу.

— Я не дозволю тобі торкнутися її! — рикнув Кайден, і його удари були точними і смертельними.

Лея вперше відчула, що їхній зв’язок може стати їхньою зброєю. Страх змішувався з бажанням, адреналін виривався, але вони залишалися разом, як єдине ціле.

Наприкінці бою Кайден зловив Кая, один удар — і загроза минулого була усунена.

— Тепер ти в безпеці, — прошепотів Кайден, обіймаючи Лея. — І ніхто більше не зможе зашкодити тобі.

Лея закрила очі, відчуваючи суміш полегшення, страху та почуттів, які вона більше не могла приховувати.

— Дякую, — сказала вона тихо. — За все.

— Завжди, — промовив Кайден. Його рука стискала її, а погляд говорив більше, ніж слова. — Я ніколи не дозволю нікому стояти між нами.

І в цю ніч Лея зрозуміла, що тепер вони пройшли перше серйозне випробування — і це зробило їхній зв’язок міцнішим, ніж будь-коли.