ТІНІ МІСТА

Місяць ледь освітлював покриті брудом вулиці, коли Лея і Кайден рухалися далі, обережно слухаючи кожен звук. Серце билося так швидко, що здавалось, його чутно навіть у темряві.

— Ми близько, — прошепотів Кайден, напружуючи кожен м’яз. Його рука обхопила її талію, притягуючи ближче. — Будь готова.

Лея кивнула, хоча всередині відчувала хвилю страху. Кожен крок міг стати останнім помилковим.

Раптом з темряви з’явився гурт воїнів Темного Світу — високі, у чорних обладунках, зі світлом в очах, яке пекло душу. Лея відчула холод, що пробіг спиною.

— Кайден… — її голос здригнувся.

Він притягнув її ближче і прошепотів:

— Тримайся за мене і не відпускай.

Удари почалися миттєво. Кайден рухався, мов тінь, ухиляючись і відбиваючи атаки ворогів. Лея вперше бачила його в повному бою — рішучого, безжального, водночас захисного.

Але в один момент одного з воїнів вдалося прорвати їхній захист і Кайден отримав поранення в плече. Лея застогнала, її серце стислося.

— Не відпускай мене, — прошепотів він, відчуваючи, як її рука шукає його.

Лея кинулася вперед, відчуваючи рішучість, яка її дивувала. Вона схопила металевий прут і врятувала Кайдена від наступного удару, відчуваючи, як адреналін і страх змішуються з хвилею непереборної сміливості.

— Ти… ти справді сильна, — пробурмотів Кайден, коли вороги відступили на мить.

— А ти сильний для нас двох, — відповіла Лея, її голос тремтів, але вона відчула силу, якої ніколи раніше не знала.

Вони обійнялися, відчуваючи як біль і страх змішалися з потужним бажанням і захистом один одного.