ТЕМНІ ПОЧУТТЯ

Вечір опустився на місто, і вулиці стали порожніми та мокрими від недавнього дощу. Лея Морган намагалася уникати думок про Кайдена, але його образ постійно спливав у голові. Серце калатало швидше, коли вона згадувала його сірі очі, холодні та глибокі, які одночасно лякали й манили.

Вона зайшла в порожню аудиторію, щоб доробити проект. Кайден уже там сидів, спокійно перегортаючи свої записи. Він підняв погляд, і його очі, немов магніт, одразу знайшли її. Лея відчула, як напруга між ними зростає.

— Ти знову тут одна, — промовив він, і його голос звучав тихо, але владно.

— Мені потрібно закінчити проект, — відповіла вона різко, намагаючись приховати трепет у голосі.

— Мені теж потрібно працювати, — сказав він, але нахилився ближче, так що їхні плечі ледве не торкнулися. — Але інколи робота може почекати.

Лея відчула, як коліна тремтять. Вона знала, що повинна відійти, але не змогла. Його присутність притягувала її, наче невидимий магніт.

— Ти завжди така вперта? — запитав він, ледве посміхаючись.

— Так. І це тебе дратує? — відповіла вона, намагаючись не показати, що її серце шалено калатає.

— Можливо. А можливо, це те, що мені подобається, — промовив він і нахилився ще ближче.

Лея відчула, як її серце застигло. Вона розуміла: ця гра між ними вже перейшла межі ненависті. Їхні погляди зустрілися, і відчуття змішували страх із бажанням.

Раптом до кімнати увійшов звук важких кроків — хтось пересувався коридором. Лея затамувала подих. Вона знала, що зовнішня небезпека завжди поруч, коли йдеться про Кайдена.

— Все нормально, — промовив він тихо, наче читав її думки. — Тобі нічого не загрожує, поки я тут.

Вона відчула, як внутрішня напруга поступово змінюється на довіру. І водночас страх не зник, а лише загострив відчуття того, що між ними відбувається.

— Ти… не боїшся мене? — спитала Лея тихо, ледве чутно.

— Страх робить нас живими, — відповів він. — Але ти повинна знати: я ніколи не дозволю, щоб тобі загрожувало щось справжнє.

Вони залишалися поруч ще довго. Лея відчувала, як її серце б’ється шалено, змішуючи страх, бажання та щось невловиме, темне і сильне. Вона зрозуміла: відтепер думки про нього не покидатимуть її ніколи, навіть якщо вона намагатиметься.

І в цю ніч Лея усвідомила головне — від ненависті до кохання один крок, і цей крок вона вже зробила, хоч ще не могла визнати цього сама.