Я відчула полегшення,
Тяжкий камінь впав із моїх плечей,
Який мучив місяцями,
Який не дав заснути літніми ночами,
І який підвищував тривожність.
Спокій, тиша...
Птахи щебечуть і я разом із ними,
Поглинаю радість від прекрасної краси світу.
Не треба нікуди бігти,
Не треба перейматися через роботу.
Лише я і звуки дикої природи,
Які заспокоюють.
Полегшення настільки велике,
Що душа вже відправилася у
Далеку подорож,
Де, немає хвилювань.
І не хоче вона повертатися у той стан, який щойно зник.
Проте ми всі живемо в реальному світі,
Цього не потрібно забувати.
Тому, ще трохи політай радість моя, а потім все повернеться назад...
Відредаговано: 02.05.2025