Мені чотирнадцять було,
Я восьмий клас кінчала,
За селом корів пасла,
Пісні співала, вірші писала.
Так весело було тоді мені,
Не так і сонечко сіяло,
Не так і дихалось тоді,
Чистіша неба голубінь була.
Бувало ляжу у траві
І очі в небо підведу,
Та й лину думками далеко,
Мрії мої, немов лелеки.
Хотіла вчителькою бути,
Діток маленьких научати,
Жіночого щастя також мати,
Чоловіка і діток своїх кохати.
Отак, замріявшись, заснула,
Що корів пасу - забула,
Лиш чую запах рідної землі,
Так смачно спалося мені.
Що я й незчулась,
Як вечір вже настав..
Прокинулась, корів немає,
Неначе їх хтось покрав.
Дідусь старенький посміхнувсь,
За ними, видно, доглядав.
Беріг він мій солодкий сон
Й будить мене не став.
27.04.2017 рік
Відредаговано: 31.03.2023