Думи про Україну

Моє багатство

Чотири сини, Богу дякувати, маю я -

Це найбільше багатство моє.

Коли народила я першого восени,

Колеги мені давню пісню заспівали.

 

Було в баби три сини, три сини, три сини,

Усі були восени , восени, восени... в баби.

Тоді наче напророчили мені вони

Бо дійсно восени народились старші три.

 

А четвертий мій синочок 

Вже народився по весні,

В червневий літній день,

Коли ще теплі й довгі дні.

 

Ось це моє багатство - мої діти.

У них всю душу я вкладаю,

Всі скарби на землі віддам за них,

Коли потрібно і життя віддати зможу.

 

Бо коли четвертого я народила,

Минуло мені  вже тоді сорок три.

Небезпечно - це лікарі твердили,

Боялись , щоб роди мене не убили.

 

Але Бог вирішує, кому жити,

А кому вже пора помирати.

Вижила я з моїм Максимком,

А  лікаря, на жаль, не встигли...врятувати.

 

Раптово впав він на дорозі,

Коли йшов вранці на роботу.

Швидка і лікарі були не в змозі

Перемогти його хворобу...

 

Народжуючи сина, я не боялась смерті,

Бо богу я довірила давно своє життя,

І лиш молилась щиро з вірою у серці,

Щоб Бог забрав мене і спас моє дитя.

 

Лікарі не вірили, що сама зможу народити,

До операції вони довго мене готували,

Але прийшла пора і мій син сам народивсь.

Рівно о двадцять четвертій годині з'явивсь.

 

Казали, що якщо до опівночі

Я не зможу сама народити.

Тоді після двадцять четвертої,

Вони будуть нас оперувати.

 

Живий, здоровий мій Максимко,

Зі мною також все гаразд.

Здивувались всі лікарі тоді,

Так не народжували навіть молоді.

 

І тут я бачу Божу сильну руку,

Бо був зі мною Він в ту мить

І дав обом можливість жити,

І світ оцей ще більш любити.

 

Якби не вірила, то я б не мала сина

І як без нього я б тепер жила,

Не уявляю навіть, що було би,

Куди б мене життєва стежка привела.

 

Яка мені тепер потіха і розрада,

Коли вже старші діти відлетіли,

Максимко, - це моя доля й відрада

На старість років, найкраща нагорода.

 

Вже десять років промайнуло

І п'ятий клас він вже закінчує.

Розумний, чорнявий щебетунчик,

Уже разом зі мною казки складає.

 

Живіть же мої, любі соколята,

Злітайте ввись, усі чотири орли,

Та тільки віри в Бога не втрачайте.

Господи, вбережи їх від ганьби.

 

Ідіть дорогою ви з вірою твердою,

До щастя хай вас веде вона.

Досягайте мрії працею наполегливою,

Якою б важкою вона не була.

 

Нехай вогонь життя не згасне,

А Бог усім вам хай сили додає,

Синів, дочок ростіть теж гарних

Цінуйте ж щастя ви своє.

  16.05.2016 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше