Прийшла весна зеленоока,
Вже в котре у моє село...
Все ожило, все оновилось,
Життя знов буйно зацвіло.
Цвітуть тюльпани у саду,
І яблуні і вишні квітнуть,
Співають пташечки в гаю,
Радіють сонечку й теплу.
Люди клопочуться в городах,
Щось сіють, садять, поливають...
Весь день вони в турботах,
Так вони файно засмагають.
Немає часу, все в роботі,
Весняний день же - рік годує.
Прекрасні люди в Україні,
Що свого часу не марнують.
Отак життя проходить рік за роком,
І за зимою знову весна настає,
А потім, скінчивши свій людський вік,
Зима знов коси білим снігом замітає.
Та хоч вже сивина в моїх косах,
Душа ще рветься у політ,
Вірші складає, казку пише,
Вона невтомно життям дише.
Роки пролетіли, весни промайнули,
Спогад давній ранить душу...
Молодість не вернеш, діти підросли,
Жити для внуків та правнуків я мушу.
15.05.2016 року.
Відредаговано: 31.03.2023