Думи про Україну
Не сплю...
Не сплю, сиджу, міркую,
Рядки лягають на папір,
За дітьми часто я сумую,
Та внуків би мені у двір.
Я так люблю із ними гратись,
Люблю дивитися на них,
Вони неначе пізні квіти,
Що розцвітають восени.
Мої внучата чорноокі,
Розумні, жваві пустуни,
Дівчатка й хлопчики моторні
Життя продовжують вони.
Я хочу чути їхній сміх,
Дзвінкий і чистий, мов струмок,
Чому ж так рідко бачу їх...
Не йдуть вони з думок моїх.
Щасливі, мабуть, люди ті,
Що в хаті чують діток сміх,
Де діти граються в дворі
І рідних радують своїх.
Та моє щастя в школі,
Проходить там моє життя,
І дякую за те я долі,
Що маю я таке буття.
Люблю діток я ще з дитинства,
То ж працю до душі знайшла,
Я в неї душу всю вкладаю,
Свій розум дітям віддаю.
травень 2016 року.
Відредаговано: 31.03.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
