Життя мене не дуже бавило:
З дитячих літ сумую я,
Без батька, байстрям виросла,
А мати хворою була.
Був брат один лише у мене,
Та не любив мене зовсім,
Суворий був і часто лаяв,
Бо старшим був на десять літ.
І от не стало в мене мами,
І брат покинув рано світ цей.
Отак підемо усі колись ми...
Одне питання лиш: "Куди?"
В подружньому житті шукала
Я любові, радості і щастя,
Та не знайшла його і там,..
Лиш біль, розчарування і печаль.
Люди часто обманюють мене,
Неправда гірко серце крає.
І судять , гадять всі мене,
Себе ж вони не бачать...
Своєю міркою кожен міряє,
Не вірять правді, а брехні
І раді, коли гірко плачу я
В моєму горі , в самоті.
Боже, змилуйся над нами,-
До Тебе, чуєш,- я звертаюсь!
Ти вбережи мене від муки,
Життя моє направ до раю.
PS:
Живу тепер я і радію,
І славлю Бога на Землі,
Бо Він один слави достоїн
Повіки вічнії. Амінь!
06.02.2001 року (після покаяння)
Відредаговано: 31.03.2023