Роки летять у даль небес,
Так швидко час минає...
Нічого вже не повернеш,
Життя вогонь згасає.
Підходить старість сивочола
І мудрості нам добавля...
Виросли діти, розлетілись.
Для чого ж нам дано життя?
Земні дні наші короткі,
Що й часом ніколи спочить.
Спішиш, весь час в дорозі,
А може часом й зупинись...
Задумайсь, любий друже,
Поки надія ще в нас є,
Що буде після смерті?
Куди душа твоя піде?
Адже Бог дав нам душу,
Яка повік не вмре,
Чи їй у пеклі жити ,
Чи в рай вона піде?...
Це важко зрозуміти
Не всім дано таке,
Але ж сказав Господь:
Життя повік не вмре!
Якщо повірити зумієш,
Життя нове почнеш,
Які б ти муки не терпів -
Забудеш все, як з Богом будеш.
Життя наше на небесах,
Туди й Ісус пішов
І приготовив місце вже
Для кожного із нас.
Лиш відвернися від гріхів,
Покайся, щиро помолись,
І Бог усе тобі простить
Й у своє царство запросить.
Без віри - життя змарніє,
Надія ж нам сили додає,
Любов гріхи всі покриває
У вічне царство нас направляє.
Людина створена любити,
Так як Ісус усіх любив,
Гріхи і ворогам прощати,
Щоб і нам їх Господь простив.
Ось істина проста :
Любов усе перемагає,
Вона ніколи не згасає,
У цьому й сенс життя.
10.09.2008 року
Відредаговано: 31.03.2023