Багато років проминуло,
Як я коханою була:
Мене кохали і забули,
Моя ромашка відцвіла.
Чому ж, коли цвітуть ромашки,
Я знову згадую тебе?
І те, що сина не впізнав ти -
Нічого вже не повернеш...
Дивлюсь я синові у вічі -
Вони твої, мов два вуглі.
Такі ж лукаві і сумні,
Такі хороші, милі очі.
І згадалось, як колись:
Ми довго-довго так дивились...
Ти весь в очах моїх губивсь,
А я в твої й не надивилась.
Той погляд бачу і тепер,
Його довіку не забути,
І плин років його не стер,
Та жаль, цю мить не повернути...
04.09.1991рік.
Відредаговано: 31.03.2023