Думи мої

ДУМИ МОЇ

Думи мої, летіть у ніч,
Де серце в тиші знову кличе,
Де образ твій — немов свіча,
Що в пам’яті ніколи не згасає.

Я не шукала тих очей —
Вони мене самі знайшли.
І погляд твій, мов дощ весни,
Упав у душу — й проросли
Мої надії ніжним цвітом.

Ти став мені, мов подих вітру,
Мов шепіт трав, мов тихий спів.
І навіть, коли ти не зі мною —
Я чую серце, як жива ріка,
Що все тече до тебе знов.

II. Коли тебе нема

Коли тебе нема — світ сіріє,
І навіть сонце тихо спить.
В душі самотність, мов завія,
Шепоче щось і кличе вмить.

Я йду між спогадів ітіння,
Твої слова лунають знов.
І навіть в тиші є звучання —
Твоя далекая любов.

---

III. Торкнись душею

Торкнись душею до весни,
Де ми удвох колись були.
Там наші мрії — не зими,
А пахнуть небом і теплом роси.

Я ще відчую кожен рух,
Як подих, ніжний, невловимий.
І хай життя — лише маршрут,
Де ми втрачаєм все любиме,
Та все ж кохання — вічний дух.

---

IV. Пам’ять серця

Не забуває серце ніжності твоєї,
Воно палає навіть крізь роки.
І навіть час, мов сивий вітер,
Не змиє наші береги.

Бо там, де ти, — там світло ранку,
Там оживає все живе.
І я крізь відстань, крізь мовчанку
Шепочу: «Люблю тебе».

V. Тиша між нами

Між нами — тиша.
Не слова, не крок.
Лиш серця стукіт,
Як тихий дзвін з глибин думок.

І навіть мовчки — я відчую
Тебе, як вітер у траві.
Коли душа моя сумує —
Ти оживаєш в сні мені.

---

VI. Лист без адреси

Я написала лист без адреси,
Де кожне слово — це любов.
Нема на ньому тих прописів,
Та є усе, що в серці знов.

Я відпускаю ті рядки —
Нехай летять за небокрай.
Можливо, доля, крізь віки,
Тебе до мене повертає.

---

VII. Обіцянка світла

Я обіцяю — не згасати,
Хоч вітер рве мої світи.
Бо навіть попіл може стати
Теплом, що гріє в самоти.

І хай зима пройде повз плечі,
А сніг розтане у сльозах —
Я вірю: ми ще будем втретє
Сміятись сонцю у очах.

---

VIII. Твоє ім’я

Твоє ім’я — мов пісня тиха,
Що лине в сутінках мені.
Воно, немов краплина стигла,
Звучить в нічній тиші сумній.

Я повторяю, мов молитву,
І знову серце ожива.
Твоє ім’я — моя пожитність,
Моя любов, моя жива.

---

IX. Коли прийдеш

Коли прийдеш — не говори.
Достатньо буде погляду й подиху.
Нехай мовчать усі світи,
Коли любов стоїть посеред подиху.

Я відчую — і зрозумію,
Що час даремно не пройшов.
Бо все життя я тільки мрію
Про день, коли вернеться любов.

---

X. І все ж — люблю

Хай все мине: і сніг, і літо,
І час зітре усі сліди,
Та серце знову буде битися,
Коли згадаю — це були ми.

Не клятви — тихий подих вранці,
Не доля — просто два світи,
Що зустрілись у випадковім танці,
І вчилися разом цвісти.

Ти був, ти є, і, може, будеш —
У снах, у вітрі, у словах.
Бо справжнє — те, що не забудеш,
Навіть коли втрачаєш в снах.

І я мовчу… та в глибині
Горить одне:
Люблю. Сумую. Бережу.
 

Передмова від автора

Кохання — це не лише щастя, а й тиша, що живе між словами.
Це біль, який вчить нас бути ніжними.
Це пам’ять, що не стирається часом.

Кожен вірш цієї книги — це подих серця,
це думка, народжена з любові,
це частинка душі, що шукає світло навіть у смутку.

Нехай «Думи мої» стануть для тебе тихою музикою —
щоб нагадати: справжнє кохання завжди живе в нас.

— Rosa🌹