Думи мої
Українці по світах
( із спостережень)
Українці по світах,
Поборовши власний страх,
Поволі стали обживатись
І на сусідів нарікати.
То їм тісно, то — просторо,
Цього немає, того — море.
Ще й ті люди, що приймають,
Української не знають.
Не такі у них садочки,
Діткам мусиш їсти дати.
В Україні заведеш —
Там про все мають подбати.
В садочках мультиків немає,
А гуляти водять в дощ,
Спати зовсім не лягають…
Ті мами киплять, як борщ.
Щодо школи — суперечки.
У них діти, як овечки.
Тільки бігають, стрибають,
І нічого не вивчають.
В нас уроків надають,
То до ранку позаймають!
І сидять в кав'ярнях фіфи,
На всіх і вся тут нарікають.
А я хочу в свої руки
Щось тяжкеньке взяти
Та й жбурнути у невдячних
І додому випхати.
В Україні у срачу і сварках сиділи,
То й тут треба посвинячить, зробить злеє діло.
За моє сердите слово,
Прошу вибачити знову.
Тим погано всюди буде,
Хто — гниляки, а не люди.
От коли ті українці,
Що привикли нарікати,
Стануть трохи попростіше,
То й для всіх нас буде свято.
Бо ніде й ніколи в світі
Не любили гордуватих.
Липень—серпень— листопад 2022
Відредаговано: 06.11.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
