Думами мрію

Самотній плач

Не зупиняю сльози свої,
На щоках у мене шрами вологі.
Не хочу я зупиняти цей потік,
Нехай мої емоції вийдуть у світ.

Стримую біль, що живе у мені,
Не могла його комусь показати.
Вимовляти слова ці складні,
Мені навіть не варто.

Навколо мене людей так багато,
Але я не варта їхньої уваги.
Все що я можу – це посміхатися мляво,
Щоб вони не зрозуміли, як мені прикидатися складно.

Але зараз я сиджу сама у кімнаті,
Щоб ніхто не побачив, як я себе обіймаю руками.
Хочу, щоб хтось сказав – що все в порядку,
І я хоча б заспокоїлася до ранку.

Яна Янко

Подобається

#1961 в Сучасна проза
#1804 в Різне
#418 в Поезія

У тексті є: вірші, збірка, збірка віршів

Відредаговано: 16.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись