Думами мрію

Крига

І можливо я сумна,
Лежу собі сама без сна.
Не можу побачити я казку,
Яка прийшла б до мене пізно зранку.

Ось так живу я часто,
Шлях проходити для мене марно.
Не маю відповіді на свій стан прозовий,
В моїх думках слова плетуть вузли шовкові.

Кричу до неба, але згасли звуки,
Відлунням в серці йде смуток розлуки.
Мов птах безкрилий що шукає пару,
В хаосі думок гублю свою правду.

Чи знайду я місце, де мрії будуть поряд?
Де слова стануть моїм новим морем.
Чи, може, цей світ забере мене з собою?
Де кожен крок не буде моїм болем.

Чи знайде спокій моя самотність?
Коли в темряві шукатиму промінь сонця.
Можливо, ранок принесе тепло,
І на душі розтане бите скло.

Подобається

#1861 в Сучасна проза
#1713 в Різне
#386 в Поезія

Відредаговано: 20.11.2024