Думами мрію

Граю симфонію

Життя - стало моєю богинею,
А я відданою їй служницею.
І ткачем туги, і рукою відчаю,
Я так стала для неї важливою.

Кохання - стало моєю безоднею,
У ньому я розпливаюсь надією.
Але дещо в його глибинах приховую,
Те, що тільки серцю розказую.

Брехня - стала моєю молитвою,
Вимолюю слова, що несуться істиною.
В танці ілюзій, де я граю справедливістю,
Мої думки пливуть павутиною.

Біль - став для мене гонитвою,
Я ловлю його перловою краплиною.
Він пливе виникаючи мовою,
Сплетений в рядки, створений мною.

Жаль - став моєю спочиною,
В його обійми себе так занурюю.
Де втомленість дня я отримаю,
Він приносить спокій своєю піснею.

Радість - стала для мене руїною,
Яка розцвітає в спогадах мрією.
Спалахи щастя, що зникають долиною.
Покидаю я рай та йду пустинею.

Подобається

#1815 в Сучасна проза
#1678 в Різне
#364 в Поезія

Відредаговано: 13.09.2024