Думами мрію
(Не)байдужий
У нього не було серця,
Яке б розбивалось і кров'ю стікало.
Не було тендітних кісток,
Які б під вагою відчаю ламались.
У нього не було душі,
Яка б кричала від болю.
Тому непереборне втрати почуття,
Вчепилось в шкіру гострими кігтями.
Воно погрожує розірвати його на шматки,
Але він вирвав з кайданів звіра.
Що жив усередині бездушного тіла,
Відламувався від безмежної холодності світла.
Але в душі його долає власне відродження,
Спроби визволити внутрішнє від зовнішнього.
Без серця, без душі, але із запалом розквіту,
Спрямований на пошук частини, що втрачено.
#1815 в Сучасна проза
#1676 в Різне
#364 в Поезія
Відредаговано: 13.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
