Ти дуже добре знаєш, наскільки гірко можеш брехати,
Як і твоя впевненість у власній слабкості.
Все тремтить від пригніченого бажання,
Словом "нещасний" навіть не вийде тебе описати.
Паршивий, млявий, самотній, винуватий,
Те, що ти говорив - ті слова жахливі.
Були брудними, негідними, жорстокими,
Ти їх вимовляв у момент імпульсивного гніву.
Він знав, що стоїть перед пекельними монстрами й не має собі рівних,
Він не міг зрівнятися з цими істотами за межами божевілля і міфів.
Можливо, це був другий шанс?
Можливість виправити кривду від слів якими принизив.