Думами мрію

Почуйте мене!

Повсюди я чую це слово,
Кожен говорить навколо про нього.
Люди не вважають його важливим,
Не ховають в душі від поглядів інших.

Їм потрібно про це розказати,
Вони почнуть ним вихвалятись.
Як чимось дорогим, що потрібно показати,
І відчути від інших заздрість.

На їхніх обличчях посмішка грає,
Нещира вона, кожен це бачить.
Але вони так і кричать, щоб усі навколо знали:
"Я щаслива(ий)!" Почули? Не сумніваюсь.

Для мене ось це, ролі не грає,
Хто хоче, нехай собі розмовляє.
Звісно я порадію разом з тобою,
Але не скажу чи щастя зі мною.

Чому всім так цікаво дізнатись?
Чому вони питають одне й те саме?
"Ти щаслива?"
Ви справді хочете знати?

Невже так потрібно, щоб я закричала?
"Я щаслива!" Почули?
Нарешті, досить мене діставати,
Я так ні слова про щастя не скажу.

Подобається

#1815 в Сучасна проза
#1678 в Різне
#364 в Поезія

Відредаговано: 13.09.2024