Сміються зорі наді мною,
Так я їх бачу у снах.
Я знаю чому вони засміялись,
Бо від реальності до них я втекла.
Їхній сміх лунає у тиші,
Відчуваю це серцем своїм.
Хоч ці зорі створені мною,
Появляються у снах завжди вони.
Могла б я бачити сни кольорові,
Щоб було все як у казках.
Зорі лиш усміхнулись,
І сказали, що казки не тільки у снах.
Не вірить душа їхнім словам,
Тому відчуваю біль в долонях своїх.
Зорі падають з неба донизу,
Чомусь руки свої підставляю під них.
Все тіло болить від ударів зірок,
Залишаються шрами яскраві.
Але я не втечу з власного сну,
Поки кінець цієї миті не настане.