Думами мрію
Створене кохання
Серед бляклих відтінків життя,
Створила я кохання під куполом небуття.
На світанку горіла пекельним бажанням,
У мене в руках - шедевр безжальний.
В серці з'єднала тіні гіркоти й туги,
Це все мої думки невгамовні.
Створила його у творінні безмежнім,
Сховані душі лунають у вічнім сюжеті.
У руках суперечних потуг воно сяє,
І серця наші миттєво болем єднає.
Пошуки змісту й просторів безкрайніх,
На мольбу долі - руки наші єднаю.
Рука до руки тремтить у спробі відвертій,
Муки сховались у глибинах нашого серця.
Мелодія таємнича забута відразу,
Із нею пролунала покірна відраза.
Покликання й сум вічно тривають,
Холодність й страхи, скуті між двома тілами.
Сплітаються долі, що загубили бажання,
Бо у їхніх душах ще не було кохання.
У розпалі зростають тіні холодні,
Душа скривавлена та погляд безодні.
Але під поверхнею ми сумнівом повні,
Створене кохання - зовсім не казкове.
#1815 в Сучасна проза
#1676 в Різне
#364 в Поезія
Відредаговано: 13.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
