Думами мрію

Оповідь про царівну неба

Краплі дощу як сльози небес,
Звідки ж вони?
Для кого течуть?
Історію для цього я вам розкажу.

Почула колись як дехто сказав,
Що сльози оці, з царівни очей.
Прекрасна дівчина живе в небесах,
Та плаче вона, тому що сама.

З початку віків, до кінця своїх днів,
У небі блукає самотність її.
Чому сама? Ніхто не сказав,
Та долі зрадливої вона не знайшла.

Тож відчуймо біль царівни самотньої,
І нехай з небес лунає плач її.
Бо коли краплі дощу перестануть іти,
Про неї ніхто, не згадає тоді.

Подобається

#1815 в Сучасна проза
#1678 в Різне
#364 в Поезія

Відредаговано: 13.09.2024