Думами мрію

У пекельному вогні палає смуток мій

Він там горить, він весь згорає,
Але ніяким болем його не здолати.
Мов полум'я моє серце стискає,
У незгасному вогні проживає.

Сильним вогнем він весь горів,
Так сильно все тоді палало.
А я сиділа у човні,
Та здалеку за цим всім спостерігала.

Сльози не текли з очей моїх,
Була сила вибуху незвичайна.
А я просто голосно сміялась,
Забуваючи про смуток останній.

Поки у воді тонула зрозуміла,
Що стала я тоді щаслива.
Коли моя душа зникала,
На моєму обличчі усмішка грала.

Із моїм диханням останнім,
Вогонь почав повністю згасати.
А я пливу уперед,
Поки серце застигає.

Подобається

#1865 в Сучасна проза
#1714 в Різне
#387 в Поезія

Відредаговано: 20.11.2024