Думами мрію

Німий крик душі

Так просто сидіти нікуди не йти,
Але важко самому на самоті.
Сам на сам, з болем у серці,
Нікому нічого не скажеш тоді.

Так складно відкритись комусь,
Здається, ніхто мене не розуміє.
Можливо, я якось не так себе веду?
Можливо, ховаю все всередині себе?

Боюсь довіряти, не хочу прив'язатись,
Так складно знайти людину свою.
Я розумію, що життя не безмежне,
Але тільки тривожну мить відчуваю свою.

Але я не сама,
Так, я знаю, що не правду сказала.
У цьому складному житті,
Без друзів, я б пропала.

Подобається

#1865 в Сучасна проза
#1714 в Різне
#387 в Поезія

Відредаговано: 20.11.2024