Духи лісу

Колись давно люди вміли жити в гармонії з природою. Вони знаходили баланс існування між лісом і людиною. Нинішні люди нещадно нищать цю тонку рівновагу. Ми нащадки великого роду людського не маємо права на такі безвідповідальні вчинки. Що ми залишимо прийдешнім поколінням? Чому ми навчимо своїх дітей і онуків? Як зможемо жити далі? Мені хочеться пригадати одну легенду. Може саме вона допоможе зберегти майбутнє. 
З початку зародження людства і до середньовіччя, людей супроводжували дивні істоти. Це були так звані Духи лісу. Вони уславилися тим, що захищали людей від диких лісових звірів, а ті, в свою чергу, не рубали і оберігали за це ліси. Люди тривалий час не знали що то за істоти, бо духи лісу не хотіли контактувати з ними. А ще ці створіння могли ставати лісовими тваринами, птахами, рибою і навіть людьми. І коли безвідповідальні люди хотіли зрубати дерево чи кущик викорчувати, Духи лісу завжди знали про це і ставали на захист зелених насаджень. Ці, здавалося б казкові істоти, щохвилини виконували свою роботу, а на то мість просили тільки одного – зберегти ліси.  
Вони намагалися пояснити людям, що без лісів загинуть міфічні створіння – мавки, німфи, дріади та й самі люди не виживуть, що буде винищено все живе. Багато людей і самі розуміли це, а тому вони йшли в ліс, щоб допомагати духам. У кожного була своя робота: духи захищали ліс, відьмаки та відьми передбачали коли прийдуть лісоруби, а люди рятували і допомагали лісовим звірятам.  
Але серед наших предків, нажаль, було дуже багато перевертнів - жадібних до легкої наживи людей. І саме вони були вкрай незадоволені, що ліс знаходиться під надійною охороною. Довгий час вони шукали шлях, щоб позбутися захисників. Але в лісі була настільки сильна енергетика, що перевертні не змогли швидко втілити свій задум в життя. Так продовжувалося декілька віків. А потім була винайдена вогнепальна зброя. Тепер у людей-перевертнів з’явилася повна влада над духами. Бо коли захисник ставав якоюсь твариною, його можна було вбити цією зброєю. Наші недалекоглядні предки думали, що перемога тепер у них в руках – духи втечуть і можна буде знищити ліс. Але не так сталося, як гадалося. Лісові створіння не відступили. Вони захищали ліс як могли. Почалася жорстока війна між духами і людьми. Війна за кожне деревце, за кожен кущик, за маленьку травинку, за життя мешканців лісу. Жахом було охоплене поле бою. Чути було крики тварин, птахів і зойки людей.  
Пройшло ще дуже багато часу, перш ніж війна утихла. Жадібні і злі люди вбили всіх захисників. Навіть ті люди, які були на боці Духів лісу, не змогли переконати усіх інших в неправильності дій. Тепер ліс був у їхній владі. Тварини стали беззахисні, а ліс почали нещадно вирубувати. Після цього були спроби диких тварин повернути все як було. Вони нападали на поселення людей, але результату це не принесло. 
Люди дуже змінилися, стали жорсткими. Вони навіть своїм нащадкам не розповідали про війну, про Духів лісу і про те як знищили майже всі ліси. Все боялися, що захисники відродяться. Пройшов час і все забулося. Люди безкорисно користувалися дарами лісу і нічого не давали навзаєм. 
А чому користувались? Ми і зараз так робимо. Ми нещадно плюндруємо ліси і будь-які зелені насадження. Ми вбиваємо звірів і нищимо рослини, які занесені до Червоної Книги. Ми засипаємо сміттям все довкола. То чим ми теперішні кращі від наших предків, які вбили духів лісу? Ні ми ще гірші. Бо вони принаймні вели відкриту війну, а ми тихо продовжуємо «їхню справу». 
Кажуть, що надія ще є. І духів лісу пробудить дівчина з чотирма стихіями в серці. Тож давайте збережемо ліс у належному стані і примножимо його до приходу цієї Чаклунки і до відродження Захисників!