22:24

Сніг перестав покривати землю і небо замерехтіло яскравими зорями. Мороз потроху пощипував щічки, а відсутність вітру тільки збільшувала бажання прогулятися під покровом цієї чарівної ночі та на повну вдихати повітря, пронизане різдвяними пахощами.

- Можна тебе про щось попросити? – з не притаманною для неї невпевненістю, запитала Яна.

- Так, звісно, - добросердечно відповів чоловік, що стояв дуже близько і теплом свого тіла та безсумнівною сильною енергетикою, впливав на дівчину, як наркотик.

- Не подумай нічого такого, - відкашлялася, - просто вже досить пізно, а мені завтра на роботу. Може, проведеш мене?

- З задоволенням, - відповів Крістіан так, ніби чекав цієї пропозиції, а далі, ніжно взявши дівчину за руку, повів у напрямку району, де проживала Яна.

- Дивно це все, - через деякий час зауважила дівчина, порушуючи тишу між ними.

- Що саме?

- Я, ти, ми, які тримаємося за руки, - підняла дві долоні до гори, що були переплетені у пальцях. – Сьогоднішній вечір, - пройшлася поглядом навколо, заглядаючи у святкові вітрини та у обличчя задоволених прохожих. - Гарні емоції, - продовжила свій перерахунок. - У мене таке відчуття, ніби я зараз сплю, або потрапила у казку, - озвучила те, що її бентежило найбільше. - Або я під дією якогось препарату, що геть відбив мої мізки. Ти ж не підсипав нічого в каву? – повернулася да Крістіана та подивилася на нього з особливою цікавістю.

- Ні, - засміявся той, продовжуючи повільно іти, не забувши зайвий раз притягти дівочу долоню до своїх губ та поцілувати її. – Ти, просто щаслива, так само як і я. Нам добре разом, от і все.

З цими словами Яна не могла сперечатися, адже їй і правда було дуже добре поруч з цим чоловіком. Зараз йдучи з ним за руку, вона відчувала неперевершений спектр емоцій, що заполоняв пустоти самотньої душі: впевненість, спокій, благодать, радість, задоволення і ще купу такого, про що вона навіть не здогадувалася у своєму блаженному сп’янінні. Можна було ще додати відчуття любові чи, навіть, кохання, але мозок вперто ігнорував їх, запевняючи, що це не можливо.

- І звідки ти такий взявся? – продовжуючи шлях до свого будинку, Яна озвучила в голос свої думки.

- Якщо скажу, ти не повіриш, - загадково відповів Крістіан, і чомусь дівчина спокійно прийняла цю відповідь, навіть не стараючись випитати всі подробиці його життя, неначе для неї це було не важливим.

- Тоді, буду думати, що ти з неба звалився, - розпливлася в милій посмішці, знову згадавши сьогоднішню розмову з Галиною Іванівною та той момент, який і став ключовим у їхньому знайомстві.

- Майже вгадала, - грайливо зиркнув стриманий залицяльник, відправивши неоднозначний погляд, у якому флірту було достатньо, аби почати дорослі ігри.

Дорога була не далекою і за якихось десять хвилин вони вже дісталися своєї мети, зупинившись під під’їздом новенької багатоповерхівки, яка й слугувала для дівчини домом останні два роки.

- Ми прийшли, - відповіла Яна, ледь дихаючи від того щемливого та солодкого хвилювання в тілі, яке не давало їй просто розпрощатися з Крістіаном. - Хочеш зайти на каву? – запитала вона, червоніючи, як студентка та переминаючи свої губи, раз по раз прикушуючи їх по черзі, не в змозі приховати свій грайливий настрій, при цьому розпорошуючи сексуальні флюїди.

- Я чекав, що ти запропонуєш, - відповів задоволено чоловік із блиском в очах, - тож не відмовлюсь.

- Тоді, ходімо, - зробила Яна перші кроки до дверей під’їзду, час від часу повертаючись очима до свого гостя, який йшов за нею по п’ятам.

Дівоче хвилювання вирувало в тілі та в думках, збільшуючись з кожною пройдено сходинкою, а коли вони дісталися до ліфту, відчуття вирвалися хвилею, змиваючи всі кордони дозволеного, неконтрольованою пристрастю.

Ліфт піднімався до потрібного поверху, змінюючи цифри на екрані, і чим більше ставала цифра, тим швидше калатали їхні серця та розстібався верхній одяг. Від того хтивого бажання у дівочій голові запаморочилося, а коли їхні вуста знову та знову зливалися у поцілунку, Яні здавалося, що її взагалі віднесло кудись за хмари, туди, де самі янголи співали, граючи на струнах душі.

Потопаючи у бурхливій пристрасті, пара обтерла усі стіни на шляху до потрібної квартири, а коли у Яни з третього разу вийшло вставити ключ та відчинити двері, вони зайшли в середину. Двері за ними швидко зачинилися, зберігаючи за собою секрети маленького всесвіту. Саме там зараз вирувала магія кохання та пристрасті, що своєю надприродною силою здатна була створити чудо.