Глава 5.2

Перед тим, як іти в "Ель Аренал" на зустріч із долею, Мерседес знайде час побачитися з Розою. Та незвично весела й бадьора — вона каже, що Хорхе вибереться, що лікарі дають йому шанс. Можливо, через кілька місяців реабілітації він навіть зможе знову вийти на арену. Він мріє про це, так мріє! І Роза готова на все, щоб допомогти йому здійснити цю мрію. Якщо йому буде потрібна доглядальниця перший час, вона стане його доглядальницею. Якщо буде потрібна коханка — стане коханкою. Неважливо. Усе неважливо для Рози, аби бути поруч і дихати з ним одним повітрям. Вона розчинилася в ньому, і це не пригнічує її.

— Це хороші новини, я дуже рада за Хорхе, йому потрібен хтось поруч, — щиро каже Мерседес.

— Ти зустрінешся з ним? — голос Рози одразу стає тьмяним, здається, вона не хоче, щоб Торес бачився з танцівницею. Але вона мусить запитати, мусить бути чесною. Вона не хоче брехати своєму коханому, кажучи те, про що просила Мерседес.

— Я не думаю, що це гарна ідея, — повільно відповідає танцівниця. — Адже ти повинна була сказати йому, що я поїхала... Пам'ятаєш?

Роза п'є свою каву і мовчить.

— Відповідай, ти сказала йому? Сказала, що я поїхала?

— Ні.

— Розумієш, Розо, потім, коли він одужає, ми, може, й зустрінемося. Але він встигне забути про мене. Я не хочу вам заважати і не буду. Я бачила, як горіли твої очі. Адже він був радий бачити тебе? Прийняв твою турботу?

— Він навіть згадав мене. Я колись принесла йому іриси на виступ...

— Іди до нього, іди ж! І забудь про мене. Я принесу йому нещастя, тільки горе... Якщо мене не буде поруч із Хорхе, то все налагодиться.

І Мерседес усміхнеться Розі, і та піде зі спокійною душею, обласкана сонячним світлом.

Усе буде добре.

А їй, Мерседес, пора в "Ель Аренал". Знамените таблао вже сповнене туристів і місцевих, які п'ють херес і вино, там дзвенять бокали і стукають підбори танцівниць, немов кастаньєти. І вона, опинившись у цьому місці, одразу йде на сцену, одразу починає танцювати, приєднуючись до тих, хто вже горить у вогні дуенде.

А за столиком біля сцени сидить її нічний незнайомець, її гітарист, що так солодко співав у світлі повного місяця, той, хто запалив її серце і подарував надію, що й вона зможе полюбити.

Він смаглявий і гарний собою, цей чоловік. Вона пам'ятає його обличчя, яке в другу їхню зустріч було приховане тінню від полів його капелюха. Він у строгому діловому костюмі та краватці. Його очі чорні, а риси обличчя гострі, ніс здається дзьобом хижого птаха, а губи стиснуті в тонку смужку. У його руках — червона троянда з балкона Мерседес.

І його губи шепочуть:

— Танцюй... танцюй для мене.

І вона танцює, вигинаючись, і дзвенять її браслети, танцює так, ніби востаннє. Танцює так, ніби більше ніколи не зможе. Так, немов її веде дуенде.

*Солеа — самотність

*Амарго — гіркота

* "Афесіонадо" — справжні поціновувачі та знавці фламенко

*Мулета — плащ

*Агуардієнте — іспанська горілка

*Дуенде — це душа виконання фламенко, без якої це мистецтво стає неможливим. Це слово іспанського походження, дослівно воно перекладається як "дух", "невидимка", "домовик", але стосовно мистецтва воно набуло іншого сенсу, і могло б бути перекладено, скоріше як "почуття", "вогонь" або "магія". У нас кажуть: "У ньому немає вогню", в Іспанії — "No tiene duende".

*Туна або естудіантіна (ісп. tuna, estudiantina — від estudiante "учень, студент") — музичні студентські колективи, один із найдавніших фольклорних ритуалів Іспанії. Явище сягає XIV століття, коли студенти в Іспанії та Португалії шукали в такий спосіб прожиток або заробіток.