Розділ 9. Конкурс на злагодженість

Розділ 9. Конкурс на злагодженість

Антоніна не спала пів ночі. Студіювала енциклопедії, щоб краще зрозуміти світ. Відчути його дух, перейнятись менталітетом його мешканців, розібратися в політичному устрої.

Абсильванія здалася їй затишною — країну давно не стрясали війни і конфлікти. Життя текло розмірено і спокійно. Люди звикли поважати традиції — їх дотримання здавалося запорукою стабільності. І завданням правителя було підтримувати сталу гармонію.

Тоня могла б провести за підручниками і всю ніч. Хіба їй це вперше? Саме так вона свого часу готувалася до іспитів. Але щоб не провалити конкурс, який з великою ймовірністю виявиться спортивним, необхідний був хоча б чотиригодинний сон. А ще півгодини вона зарезервувала для того, щоб розібратися з гардеробом. Потрібно було підібрати щось однаково зручне, як для спортивних змагань, так і для польових робіт. Жарти-жартами, але раптом конкурсанток дійсно залучать до прополки якихось посівів буряка?

Над гардеробом, взагалі, варто було б попрацювати ґрунтовно — осучаснити. У Тоні були ідеї. Але це завдання довелося відкласти на завтрашній день. Поки важливіше було не провалити перший конкурс, інакше доведеться разом із гардеробом повертатися до батьків Белінди, а потім і додому.

 Врешті-решт вибір припав на зручні вільні немаркі штани, черевики з м'якої шкіри на низьких підборах і блузку з тонкого трикотажу. З рукавчиками-ліхтариками, дідько б їх вхопив. Але кофтинок іншого фасону в Тониному розпорядженні просто не було.

Сніданок для учасниць конкурсу накрили на літній веранді. Антоніна стала однією з останніх і прилаштувалася на кріслі поруч із Ніколь. Власне, сидяче положення займали лише вони удвох. Решта дівчат носилися з місця на місце, метушилися і сперечалися.

— Знову перепаровуються, — пояснила Ніколь.

— Чому?

Виявляється, Тоня багато чого пропустила. Дівчата, які зібралися на веранді трохи раніше, стали свідками розповіді Хлої. Хихикаючи, вона повідала, яку дотепну картину бачила сьогодні вранці – церемоніймейстера, що поспішає кудись з мольбертами під пахвою. Та не з одним, а з цілою стопкою. Вони вивалювалися у нього з рук, і він забруднив свій бездоганно білий оксамитовий сюртук, намагаючись їх утримати.

Поки більшість дівчат хихикали за компанію з Хлоєю, Рунета проаналізувала ситуацію і здогадалася, що це все не просто так.

— Нам готують художній конкурс, — здогадалася вона. — А одягнутися простіше порадили, щоб не шкода було дорогого одягу, якщо раптом забруднимося фарбами.

Після цієї фрази Рунета, ясна річ, відмовилася від своєї спортивної напарниці і взяла до себе в команду дівчину, в чиїх художніх талантах не сумнівалася, чим задала старт новій перетасовці. Церемоніймейстер, що зайшов на веранду, ледве встигав викреслювати і записувати новосформовані пари.

Ніколь ніхто до себе в команду не кликав. Мабуть, вважали, що дівчина з такою приземленою спеціальністю — управління тавернами — далека від мистецтва. Але Антоніна була впевнена, що Ніколь чудово малює. Вчора вона показувала Тоні ескізи внутрішніх інтер'єрів таверни своєї мрії, які виконала сама. Замилуватися можна!

Антоніну, тим більше, ніхто як потенційну напарницю не розглядав. Може, назва її дипломної роботи і справила на декого враження. Але де алхімія, а де мистецтво? А вже над її черговою блузою з ліхтариками не посміявся тільки ледачий.

Метушня трохи стихла, коли на веранду стали виносити страви: найніжніші сирники з фруктами, свіжоспечені круасани, малиновий пудинг. Конкурсантки, нарешті, розсілися і залишили церемоніймейстера в спокої. Але апетит був далеко не у всіх. Частина дівчат відчували себе незаслужено ображеними і сиділи, підібгавши губи.

Сніданок вже добігав кінця, коли Хлоя, що все бачить і все помічає, раптом вигукнула:

— Подивіться!

Дівчата простежили напрямок її погляду — повз веранду йшли четверо працівників, які несли великі грифельні дошки, а ще двоє — стелаж із колбами та пробірками.

Чомусь за столом встановилася гробова тиша, наче це дефілюють привиди.

— Конкурс буде науковим, — фраза, що злетіла з губ Рунети, прозвучала як вирок.

Однак дівчата миттєво зорієнтувалися в обставинах, що змінилися, і біля Тоні вишикувалася черга.

— Вона зі мною, — розіпхала всіх Рунета.

Ніколь подивилася на Антоніну. В її очах було написано: я не ображуся, я все розумію, за мрію треба боротися.

Так, Ніколь знала, що у Тоні теж є мрія — лабораторія. Вчора ввечері вони довго розмовляли. Пропустили вечерю, вважаючи за краще посмакувати ще однією порцією екзотичного чаю з Південного острова. Антоніна розповідала, яке обладнання хотіла б у свою лабораторію, а Ніколь ділилася тим, якою буде її таверна, якщо, звичайно, мрія здійсниться. Говорили ще багато про що, не торкалися лише теми сім'ї. Тоня і так зрозуміла, що Ніколь — сирота. Тітонька Шарлотта — от і всі її родичі.

Як з-під землі матеріалізувався церемоніймейстер із блокнотом, ніби чергував під дверима веранди. Він запитально подивився на Тоню.

— У мене вже є напарниця — Ніколь, — відповіла вона на його німе запитання.

Рунета побіліла від злості. За вчора і сьогодні вона вже відфутболила кількох дівчат, але сама вперше отримала відмову.

Відразу після сніданку конкурсанток запросили в Малий Зал. Тоня з Ніколь ішли поруч. Вони вже й не знали, що думати. Що за конкурс підготував їм Лорд? Спорт, мистецтво, науку чи сільгоспроботи? Решта дівчат, схоже, теж були зайняті розгадуванням цієї головоломки. Відчувалася нервозність і напруженість.

Коли конкурсантки розсілися півколом, в зал увійшли Лорд і церемоніймейстер. Обидва в прекрасному настрої. Останній вже встиг змінити сюртук — жодних плям фарби на білому оксамиті не спостерігалося.

Дівчата завмерли, чекаючи, що їм нарешті розкажуть, у чому буде полягати завдання, але Лорд приголомшив несподіваною фразою: