Іду сказати "прощавай"

оповідання

«У медицині головними ліками постає сам лікар»

Антоній Кемпінський

 

Інга вийшла з перев’язочної й повернула в бік ординаторської. Там на неї чекав Він. На мить вона зупинилася. Розум сигналізував про останню зустріч, а інтуїція боязко нашіптувала про продовження знайомства за стінами лікарні.

Інга зробила всього декілька кроків, як у пам’яті спливла їхня перша зустріч. Вона прийшла до нього на консультацію.

Він був не на багато старшим за неї. Високий, худорлявий, з чарівним тихим голосом. На вигляд йому було близько сорока. Спокійний, добрий погляд. Плавні, впевнені рухи. Тембр його голосу зачаровував. Інга спіймала себе на думці, що симпатизує йому. Від цього їй стало не по собі. Тільки-тільки вона оговталася від пристрасті до одного чоловіка, як уже готова пуститися у всі тяжкі з новим... Вона намагалася не дивитися на нього. «Це всього лише лікар» – як мантру повторювала вона собі подумки.

Він переглянув результати обстеження, після чого виявив бажання оглянути Інгу, вірніше її молочні залози. Вона покірно робила все, що він говорив, не ставлячи зайвих запитань. При цьому намагалася зрозуміти, що це з нею: нове захоплення чи щось інше. Кілька разів їх погляди зустрілися, поки він пальпував її груди. Інга зазначила про себе, що торкався її він зовсім не хтиво, як можна було подумати з дурості, а навіть навпаки, дуже акуратно, проте доволі впевнено. «Він – лікар!» – вже кричала подумки Інга, щоб відігнати від себе нав’язливі думки. Проте уява вже працювала на повну. Подумки Інга будувала їх стосунки, пристрасний роман, красиві залицяння, поцілунки під місяцем на березі моря... «Він усього лише лікар!!!» – ще трохи й Інга закричить на весь голос, лишень би зупинити свою уяву. Раптом їхні погляди зустрілися, і вона побачила в його очах щось рідне, близьке і бажане. Він дивився на неї з непідробним інтересом, і зі ще більшим здивуванням. Здавалося, він запитував її: «Про що ти зараз думаєш?», знаючи відповідь на це питання. Нарешті, він сказав:

- Можете вдягнутися.

Доки Інга одягалася, боковим зором помітила, що він пильно за нею спостерігає. Його очі не поспішаючи пройшлися тілом, затрималися на бюстгалтері, опустилися на ноги, потім його погляд переметнувся на її сумку, і лише після цього він знову подивився їй в обличчя. Інга відчула ніяковість. Вона дивилася на нього із мовчазним запитанням, але він не відразу відвів погляд. У цей момент вона здивувалася його... Нахабству? Ні. Безтактності? Ні. Його погляд ніби говорив: «Я контролюю ситуацію настільки, що тільки варто мені захотіти, і ...» Нарешті, вона одяглася і присіла на стілець біля столу, за яким сидів лікар.

- Де Ви працюєте?

- У нашому університеті.

- Ким?

- Асистентом.

Раптом він пожвавішав, обличчя його засяяло приємним подивом. Він пильно подивився на Інгу і запитав:

- Дисертацію пишете?

- Так.

- На якому етапі?

- На початковому. Теоретичному. – Відповіла Інга, не зовсім розуміючи, чому він запитує про це.

- Отже, народжувати поки не збираєтеся?

«Ось у чому справа» – подумала Інга з полегшенням, а вголос промовила:

- Ні.

- Які запобіжні заходи використовуєте?

- В основному презервативи.

- Зрозуміло ...

Він задумливо подивився у вікно. Якийсь час він мовчав. Інга терпляче чекала.

- Бажання відчуваєте?

Інга зніяковіла.

- В якому сенсі? – перепитала вона, сама не розуміючи, навіщо це зробила.

- До чоловіка потяг відчуваєте? – Він пильно на неї подивився.

Інга не знала, як сказати йому, що вже давно нічого подібного не було з нею.

- Бачте в чому справа, навантаження на роботі не дозволяє мені розслабитися ні на хвилину. Я дуже втомлююсь. Сплю по 3-4 години на добу. Яке там бажання... Тут би виспатися гарненько.

- Дратуєтеся через дрібниці?

- Ще й як! Останнім часом мене стали дратувати люди. Просто своєю присутністю. Хочеться усамітнитися і нікого не бачити, а вони дістають дурними запитаннями, які в змозі вирішити і без мене.

Лікар слухав її, крутячи в руках кулькову ручку.

- Добре. – Сказав він. – Справа в тому, що Ваш організм не отримує необхідних жінці гормонів, тому у Вас такі проблеми. Вам потрібно попросити свого гінеколога підібрати контрацептиви. Я прописую чотиримісячний курс лікування. Можливо, обійдеться без оперативного втручання. Ще я прописав Вам антидепресанти. Можете безбоязно приймати їх, вони не впливають на швидкість реакції, так що автівку водити теж можна. В Європі їх прописують навіть для профілактики.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше