20

Тато Олени заходить до себе дому.

Мама Олени: Як ти міг?! Я ж тобі повірила! Твою доньку ледь інвалідом не зробили, а ти увімкнув ідеаліста?! Ти нас зрадив!

Тато Олени: Ти не зрозумієш.

Мама Олени: Аякже! Куди мені?! Я ж депресивна! Це ж ти мене довів!

Тато Олени: Не починай будь ласка, тобі не можна!

Мама Олени: А тобі значить можна! Вирішив у Бога пограти?

Тато Олени (хоче обійняти): Послухай мене, прошу!

Мама Олени (відхиляється): Ти сказав, що у всьому розберешся, і щоб я не втручалася! Я тобі повірила! Ти мені обіцяв, що винні будуть всі покарані, а натомість хочеш всіх пробачити, бо сам себе досі не пробачив?!. Чому наша донька має страждати? Цих покидьків потрібно засадити і чорт з ними!

Олена: Тато, я від тебе такого не очікувала! Я вірила, що ти мене любиш!

Тато Олени: Доню, що ти таке говориш? Звісно я тебе люблю…

Олена: Хоч гроші взяв?

Тато Олени: Ні

Мама Олени: Та, що ж с тобою не так?! Чому ти все так ускладнюєш?! Я тебе не розумію! Люди готові дати тобі гроші, - бери! А ти ж, наче чужим дітям допомогти хочеш?!

Тато Олени: Я так не можу!

Мама Олени: Мені вже в горлі твоя правильність… Мені здається, що ти просто всього боїшся. Ти – безхребетний... Хордовий.. Інфузорія в туфельках.

Тато Олени: А як же сумлінням?

Мама Олени: Що?.. Ти все ще віриш у вищу справедливість? Озирнись. Світ змінився. Порядність і милосердя зараз не в честі! Зрозумій, нарешті! Ми полонені! В полоні у своїх амбіцій, страхів, ненависті та навіть власних сімей. І нікуди звідси не втекти! Душі у в’язниці, а пороки на вулиці. І виживе сильніший…

Олена: Тато, як ти міг їм пробачити?!

Мама Олени: Я більше так не можу! Ти любиш тільки себе! Правду кажуть, що від добра добра не знайдеш. З мене вже досить! Забирайся геть! Я подаю на розлучення!

Тато Олени: Я хотів, як краще. Я домовився з директором, щоб Олені виставили оцінки з ДПА без іспитів після 9-го класу, та школа зробить їй звільнення до кінця року, вже і довідка ЛКК готова.

Мама Олени: Ти вважаєш це рівноцінною платою?! Вона ледь не осліпла!...

Тато Олени: Але ж я…

Мама Олени: Якось впораємось самі! Забирайся, негайно! Забирайся! Я тобі сказала! (кричить).

Тато Олени: Я вас люблю… (йде)