16

Максим стоїть на вулиці. Періодично зазирає у кишеню свого піджака. Озирається. Чекає на тато Олени.

Максим: Як Олена почувається?

Тато Олени: Її вже виписують… Дякую, що допомагаєш… Розкажи, як все сталося? Хто це зробив?

Максим: Я прийшов, коли Олена вже лежала... Я не знаю, як все сталось… Насправді, я тут з іншого приводу.

Тато Олени: Щось ще сталось?

Максим: Тато Зої просив передати вам це (дістає два конверт з грошима)... Зою він просити не хотів… самі розумієте… А мій тато веде з ним бізнес…

Тато Олени: Він що, мені хабара пропонує?

Тато Зої: В одному конверті повна компенсація всіх витрат за лікування, а у іншому моральне відшкодування…

Тато Олени: І що далі?

Тато Зої: Ви не пишете заяву в поліцію, і все обмежується адміністративним впровадженням.

Тато Олени: Він всі питання так вирішуєте?

Максим: Не знаю… Просив додати, що Зоя буде сповна покарана.

Тато Зої: А він знає, що я адвокат?

Максим: Я знаю, що ви порядна людина. Це була моя ідея поговорити з вами поговорити…

Тато Олени: Я кожен день бачу таких як він. І знаєш, що я зрозумів?.. Саме від таких людей потрібно країну захищати!

Максим: Він дасть грошу комусь іншому у цьому ланцюжку і Зою все одно відмажить. А вашій сім’ї це зараз важливіше…

Тато Олени: А ти знаєш, що саме через тебе побили Олену?

Максим: Мені дуже шкода. Ви знаєте, як я до неї ставлюсь. У Зоїного тата вдосталь зв’язків… Я хотів, як краще…

Тато Олени: Я вже все і так вирішив! Мені допомога не потрібна!