12

На шкільному майданчику з’являються дівчата. Всі йдуть окремо одна від одної. Кожна намагається приховати своє невдоволення. 

Соня: (до Зої): О, ти вже тут. От і добре.

Юля (до Соні): Що за терміновість? Не могли у месенджері все вирішити?

Соня: Ви вже всі у слідчого були?

Юля: Так

Зоя: Так

Соня: Що йому розповіли?

Юля: Як домовлялись. Розслабся! Чого ти хвилюєшся, ти ж захищалась?

Соня: Дайте суди свої телефони!

Зоя: Що? В якому сенсі?

Соня: Я кажу діставайте свої телефони! І негайно!

Юля: Та що відбувається?

Соня (до Зої): Скажи свій пароль на телефоні.

Зоя: Допоки не скажеш, що відбувається, нічого не отримаєш.

Соня: Слідчий сказав, що хтось записав відео з близької відстані. От я і подумала, раптом хтось із моїх кращих подруг - шкура!

Зоя: А раптом, в нас є що від тебе приховувати?

Соня: То це ти зробила, падло? (хоче вдарити)

Зоя: Відчепись від мене!.. І давно ти нас всіх підозрюєш?

Соня: Як дізналась про відео! Ти до сих пір любиш Максима! Я бачила, як ти на нього дивишся!

Зоя: Та на що він мені здався?

Соня: Бісишся, що він вибрав мене, а не тебе!.. Він просто мене любить!

Зоя намагається забрати назад свій телефон. Юля втручається у штовханину, стримуючи Соню. В цей момент приходить Максим. Соня відволікається на нього.

Максим: Я думав ти одна тут?

Соня: Так! Я зовсім одна! Як добре, що ти прийшов… Йдемо скоріше, поки нікого дома немає. Я так скучила за тобою… Ми ще не закінчили (до дівчат)

Соня кидає телефон Зої. Бере Максима за руку та сильно тягне за собою. Вони йдуть

Зоя: Хвора на всю голову! Вона думає, що ми її завжди терпіти будемо?

Юля: Все цікавіше і цікавіше… Йдемо вже