Квартира Юлі. На стіні висить килим. По під стіною старенька софа. Поруч трельяж із дзеркалом та громіздкий стіл. Заходить Юля, мама йде слідом і свариться. Зупиняються посеред квартири.
Мама Юлі: Мені дзвонила директор… Ти що, блін, зовсім кончена! Хочеш, як твій батько, півжиття у в’язниці провести?
Юля: Він мені не батько!
Мама Юлі: Він тебе годує та виховує!
Юля: Він тебе трахає! І до мене лізе. І ніхера не годує, а твої гроші пропиває!
Мама Юлі: Не смій про нього так казати!
Юля: А що ти мені зробиш? Ти за нього тримаєшся, бо нікому не потрібна!
Мама дає Юлі ляпаса
Мама Юлі: Стули пельку, курва малолітня. Зарано ще тобі мене життю повчати! Ти про своє майбутнє подумай!
Юля: Є з кого приклад брати...
Мама Юлі: Ти що, блін, зовсім чокнута? Ви ж до неї, дай Боже, приклались!
Юля: Вона - дурепа і заслуговує на це! Мені ще з п’ятого класу набридло слухати яка Олена правильна, про те, яка вона молодець, що піпець!
Мама Юлі: За це треба злочин вчинити? Ти знаєш, що їй зробили операцію?
Юля: Ой, хіба це злочин? Он твій хахаль стільки вчинив і ти це злочином не вважаєш, якщо перед ним ноги розкидаєш.
Мама Юлі: Дурна ти, дурна! Якщо в мене життя - лайно, хоч своє не руйнуй.
Юля: Якось навчуся.
Мама Юлі: Ти не розумієш, що тебе візьмуть на замітку?
Юля: Ой, мамо, що ти мелеш? Нас більше через вітчима шарахаються...
#2080 в Детектив/Трилер
#2285 в Молодіжна проза
#925 в Підліткова проза
підлітки, підлість і протистояння характерів, підлітки і кохання
Відредаговано: 14.03.2021