Розділ 3

Катя зайшла в клас і почала очима шукати Діну.

-Знов запізнюється, дурепа, - подумала Катя,- адже перший урок контрольна робота!

Пролунав дзвоник, у клас увійшов вчитель, роздав кожному учням завдання, а Катя, поклала руку на листок, і не відводила погляду від дверей. Діти метушились, хтось діставав шпаргалку, хто книгу, а деякі не зрозуміли питання, перепитували у сусіда, де шукати відповіді, учні вже записували рішення, тільки Катя не відводила погляду від дверей. Вона не могла зосередитись на контрольній роботі – заважало поколювання у скронях, і нудота підступала до кінчику язика. На перерві Катя тремтячими пальцями набрала Дінин номер, але оператор металевим голосом відповів, що абонент знаходиться по за зоною. Повторний дзвінок не дав результат.

- Де ти є телефон, чому не відповідаєш?

Катя зосередилась і появилась картинка. Дінин телефон лежав на брудній кам’яній підлозі.

- Дивно, але такої підлоги в її квартирі немає. Може телефон вкрали?

Пролунав дзвінок на наступний урок.

У мене нога затекла, а я не можу поміняти позу, тіло не слухається, треба відкрити очі, щоб побачити, де я, а потім зрозуміти, що зі мною. Дуже жорстко і незручно лежати – значить це не моя постіль. Але як відкрити очі, якщо повіки не слухаються. Треба повторювати мантри: я здорова, я здорова, я здорова!

Після багаторазових повторень Діна відкрила очі і жахнулась від побаченого. Перед нею були брудні стіни незнайомого підвалу, зі стелі на шнурку звисала лампа, сама Діна лежала на підлозі на чужій куртці. Може це сон? Вона ще раз закрила очі, порухала рукою і сіла, підібрав під себе ноги. Кімната була без вікон тільки двері і малесенька вентиляційна решітка.

За що? Чому? Викуп? Але мої батьки небагаті люди. Органи? Але мені 14 років – для органів солідний вік, а може і ні; добре не буду гадати викрадачі скоро прийдуть, тоді може ситуація проясниться.

В кімнату увійшли двоє хлопців, одягнуті в однакові олімпійки в темних окулярах і спортивних шапках.

-Так «прикид» що треба – мабуть, навмисно нарядилися, щоб їх неможливо було запам’ятати,- подумала Діна, Вона забилась в куток и машинально прикрила курткою відкриті коліна.

-Ну що, подруга, попрацюєш на нас – відпустимо.

-Я неповнолітня, придурки, мій тато вас закопає, якщо ви будете мене чіпати.

-Нам не потрібні твої принади кістляві, ти виконуєш розумову роботу, і ми тебе відпускаємо.

Діна згадала, що якщо насильник пристає, то потрібно удавати, наче згідна, тобто. Потягнути час.

-Ну і яка робота?

- Ми вирішила, взагалі тобі цього не треба знати,- хлопець з сиплим голосом запнувся. В розмову вмішався його напарник.

-Ми тобі показуємо сейф, а ти говориш код доступу.

-Ви що, опухли хлопці!- обурилась Діна.

-Ми знаємо твої здібності. Розмову закінчено!

-А якщо я не погоджусь!

-А тоді, ми тебе закатаємо в фундамент новобудови, і ти помреш молодою, тому, подруга, будеш робити все, що ми скажемо.

Коли двері за викрадачами закрились, Діна, почала пригадувати, хто ще крім друзів міг знати про її здібності. Напевно вона в розмові з шкільним психологом проговорилась, так її «дістали» однокласники, що вона ходила на прийом до неї на прийом. Друзі навіть не розглядаються, тому що перевірені часом і ще, тому що вони такі самі як вона, а вона нікого би не зрадила.

Після закінчення уроків Катя з Юрою направились до Діни додому, але двері їм ніхто не відчинив.

-Мені дуже неспокійно,- промовила Катя.

-Може, не будемо поспішати з висновками,- не впевнено промовив Юра.

-Давай пройдемся дорогою, якою Діна ходить до школи.

Вони вийшли з під’їзду, і підійшли до переходу. Катя зупинилась і підняла голову. Перед нею стояла липа, в скронях якої копошились горобці. Катя зосередилась, дивлячись на птахів і неяких час так стояла.

-Вони «говорять», що двоє чоловіків прикрили Діні рот хустинкою, посадили в машину і повезли в сторону Варшавського проспекту. Це було в той час , коли люди почали заповнювати вулиці. Людською мовою зранку по дорозі в школу. Виходить, її викрали, і мобільний телефон я бачила, коли їй дзвонила, лежав в підвалі на підлозі. Тобто треба шукати підвал, тоді знайдемо і Діну.

-В тебе дзвонить телефон,- перервав її Юра.

-Вибач! - Катя подивилась на екран мобільного і здригнулась.

-Дінин тато! Ні, Діни в школі не було. А зранку вона добре себе почувала , ви впевнені ,що вона пішла до школи? Зібрала зошити і вийшла з дому,- повторила, почуте Катя.

-Так звичайно! Ми з Юрою зараз гуляємо біля вашого будинку і зможемо зайти до вас.

Їх зустріла схвильована мама Діни. Я дзвоню на мобільний, а номер поза зоною .

-Можна ми почекаємо Діну у вас, ми сьогодні писали контрольну і у Діни залишились мої конспекти.

-Така проходьте, будь ласка, в її кімнату, а я вам чаю приготую.

В кімнаті, вони побачили неприбрану постіль і розкидані речі. Такий безлад залишають, коли поспішають. Катя побачила фото Діни у книжній шафі, взяла його і поклала собі в кишеню. Таїса Андріївна принесла друзям чай і присіла в крісло.

- Я знаю, - заговорила вона,- що ви можете відчути, де вона.

- Так, я уже взяла фото Діни, зараз буду працювати з ним.

-Добре, мої дорогі, не буду вам заважати.

Таїса Андріївна вийшла з кімнати і закрила за собою двері.

-Ну що там? Юрі не терпилося дізнатись результат експерименту.

-Не підганяй мене. Діна сама не знає, де вона знаходиться. Бачу, вийшла з під’їзду і попрямувала до школи. Біля переходу зупинилась машина, з неї вийшли двоє в спортивних костюмах. Накинулись на Діну, прикрили рот хустиною, змоченою у формальдегіді. Вона втратила свідомість і прийшла до себе в підвалі. Бачу, там немає вікон, тільки лампочка посередині стелі, без абажура.

-Де знаходиться цей підвал?

-Я не знаю, і Діна цього не знає.

- Що вони від неї хочуть?- в кімнату забігла мама і тато Діни.