Діти Руйнівників

— А якщо стиснути все в точку, що вийде?

***

«І чому в цих Творців ніколи не виникає питань «Навіщо»? Натворили такий дивний Усесвіт, що не розібратися!» — обурювався Хранитель.

Він покликав навіть Руйнівника, але той лише хмикнув:

— Всесвіт, як Усесвіт. Ти ще не зберігав Усесвіти з геометрією Лобачевського чи Рімана.

— Але тут навіть зберігати нічого! Він сам розпадеться на друзки, що загинуть від ентропії!

— Тим паче, нащо мені зайвий раз турбуватися? — хмикнув знову Руйнівник, і залишив Хранителя з цим чимось. Хоча краще залишив би ні з чим!

Тоді Хранитель послав до лінгаму всіх Творців і Руйнівників разом із невдалим Усесвітом, і перестав слідкувати за ним.

***

— Хранитель Вішну, ви обвинувачуєтесь у безвідповідальності. У довіреному вам Усесвіті Творця Брахми завелися люди.

— Але той Усесвіт все одно скоро помре разом із тими людиськами!

— Тим тяжча ваша халатність. Люди подібно нам розумні. А ви їх усіх обрекли. Ми не можемо їх переселити в інші Всесвіти. Тому ви приговорюєтеся до перевтілення в людину. Вам надається десять спроб, щоб підготувати їх, чи померти разом із ними.

Руки Вішну опустилися.

— Але це ж неможливо, — пробурмотів вражений Вішну. — Люди не вміють відповідально ні творити, ні берегти, можуть лише руйнувати. Вони — справжні діти Руйнівників. Ох, даремно я не продезінфікував Усесвіт після відвідування Шиви. Ох, даремно.

***

До останньої аватари Вішну втомився сіяти добре, вічне, і зайнявся тим, до чого лежала душа, а саме вивченням простору, який в Усесвіті Брахми мав ненульову енергію й від’ємний тиск, що спричинював пришвидшення розширення Всесвіту, і загрожував тому розпадом на окремі галактики, будь-який рух в котрих потім зупиниться від теплової смерті. Точніше, Вішну зайнявся дослідженням руйнування простору. Що спочатку здавалося неможливим.

Тим не менш, позаземній лабораторії під керівництвом Калкі Вішнуяшаса, десятої аватари Вішну, вдалося навчитися руйнувати простір, вивільнюючи при цьому енергію, достатню для запалення нових зірок, і призупинити фатальне розширення Всесвіту.

Тепер цьому дивному Всесвіту не загрожувала смерть. Руйнування обернулося на творення.

***

— Суд здивований. Ви зуміли не тільки виправдатися, але навіть отримати підвищення. Віднині ви — Творець Вішну.

— Але я не хочу бути Творцем!

— Ви хочете залишитися Хранителем?

— Ні. Я хочу залишитися Людиною.