Глава 11

Глава 11

Райдуга «Незабудка»

• Богу дякувати, що ми вкотре врятувалися у ці дні! Але де ми зараз? - запитав Лука, важко дихаючи після бою.
• Гм… Ми могли опинитись чи в якомусь королівстві, чи в якомусь селі.
• Ти серйозно? Ти ж налаштовувала цю машину та змусила її працювати. І ти не знаєш, де ми?
• Так, не знаю. Ти вирішив, що я все життя вмикала телепортатори? Я лише теоретично знала, як він працює. Та я на цьому не дуже гарно знаюсь, - Марічка розлютилася на Луку за його дорікання.
• Так навіщо ти його вмикала, якщо не знаєш, як він працює?
• Тому що ніхто не знав, що це таке. Ти міг його ввімкнути? Мука – дракон, в нього  немає рук і тому він точно не міг би цього зробити. А Соля – дитина і зовсім не знає, що це за машина.

Марічка і Лука майже посварилися, та знову Соля зупинила їх. Їй було страшно. І їй набридло весь час тікати від чогось. Марічка перестала сперечатись з Лукою, як і він з нею. І вона вирішила знайти добрих людей і спитати, куди вони потрапили.

Невдовзі такі люди знайшлися і сказали, що це селище під назвою Гом. Це чудово, зраділи діти, адже Гом було по сусідству із селищем Мить, звідки родом Марічка, Соля та Мука. Та між ними все ж величезна відстань. Треба зважати, що і це чарівне королівство, де все постійно змінюється…

Тут Марічка згадала:

• Друзі, сьогодні ж 22 травня!
• Та й що? – запитав Лука.
• А те, що завтра, 23 травня, в цьому селищі буде свято. Тому райдуга «Незабудка» принесе подарунок всім. Вона так робить кожного року в цей день. А раптом райдуга дасть те, що може нам знадобитись у подорожі до острова?
• Я б не дуже на це сподівався, - сказав Лука.
• Можливо ти і правий, та у нас немає іншої надії. Човна у нас немає. Їжі немає. Житла теж... Тому пропоную залишитися тут до завтра. Можливо нам посміхнеться удача.
• Добре, ти маєш рацію,- Лука не міг не погодитись з нею.

Усі разом діти пішли до райдуги. І хотіли, щоб ця ніч скоріше закінчилась і вони могли діяти далі. Діти сіли на лаву, яка стояла проти райдуги. Соля та Мука відразу ж поснули, а потім і Лука. Марічка ж очей не заплющила всю ніч. Вона чекала, коли настане ранок.

Вранці вона побачила, що райдуга «Незабудка» почала робитись яскравішою і люди почали приходити до цього місця. Марічка почала будити Солю, Муку та Луку.

• Прокидайтеся,  райдуга скоро дасть селянам подарунок! – Марічка кричала дуже голосно, щоб друзі скоріше прокинулись.
• Невже? - першим прокинувся Лука і запитав Марічку.
• Так! Сподіваюсь, удача сьогодні буде на нашому боці.

Всі замовкли. Проти райдуги вже зібралося величезна купа народу. Настала мить, яку чекали мешканці цього селища цілий рік. І тут під райдугою з’явився корабель і на ньому напис: «Цей корабель для Марічки, Солі, Луки та Муки. Це діти, які рятуються від війни. А мешканцям села – їжа, що лежить у трюмі».

Коли наша четвірка прочитала цей надпис, всі дуже зраділи. Як добре, що їм допомагають і вони тепер можуть дістатися острова, що посеред моря Плакучої Аврори. Вони обнялися. А мешканці селища були не проти, що головний подарунок цього року дістався цим дітям. Селяни почали виносити все з трюмів, як було сказано. Наша ж компанія зайшла на корабель і почала обдивлятись.

Їм залишався останній ривок до здійснення мети.